Серед нинішнього українського правництва вирізняється невелика, втім чисельно зростаюча група молодих правників з непересічним інтересом до вивчення права на заході. З усіх західних країн, які найбільше приваблюють українських правників щодо набуття професійного досвіду (Австралія, Австрія, Велика Британія, Італія, Канада, Нідерланди, США, ФРН, Швеція тощо), за даними автора, саме США посідають провідне місце. Так, з 1992 р. й понині тисячі українських правників побували в Америці з професійними візитами. Чимало з них їздили до США для безпосереднього ознайомлення чи вивчення правової системи, зокрема на навчання. Не менше 600 українських правників отримували там професійний досвід як учасники спеціальних програм, адміністрованих США; крім того, майже 100 молодих українських правників стали (стають) дипломованими випускниками принаймні 40 американських правничих шкіл. Коротко про цей феномен і, зокрема, про його ефект, причини такого інтересу українських правників йтиметься в цьому матеріалі.

ЧОМУ В США?

Українські правники прагнуть отримати освітньо-професійний досвід у США з різних причин. Ось як вони самі розповідають про це. Євгенія Реботунова, яка в 2001 р. закінчила правничу магістратуру Дюкського університету, їхала до США задля “професійного розвитку” та набуття “додаткових знань”.

В’ячеслав Якимчук, магістр права Університету м. Сент-Луїс випуску 1998 р., вирішив навчатися в США, щоб “отримати знання з різних бізнесових галузей права США”. Основний мотив такого прагнення – професійний розвиток – тісно пов’язаний з прагматичними цілями, але не тільки.

Так, Володимир Саєнко, що в 1997 р. закінчив магістратуру Правничої школи ім. МакДжорджа Університету Пасифік, каже, що працюючи в Україні “на західну юридичну фірму, [він] відчував потребу поглибити знання концепцій англосаксонської системи права для кращого розуміння потреб іноземних клієнтів і розширення кругозору”.

Ігор Шевченко, який у 1996–1997 рр. навчався в магістратурі Школи права Університету штату Міннесота переслідував відразу кілька практичних цілей: “досконально вивчити особливості правового регулювання, притаманні ринковим відносинам, становлення яких в Україні на той час ще тільки починалось,” з’ясувати “передумови та чинники, які вплинули на високий рівень розвитку юридичної професії у США, а також можливості застосування відповідного позитивного досвіду в Україні, встановити контакти та зв’язки з американськими представниками юридичної професії”. Наведений перелік мотивів не є вичерпним.

Прагнення поглибити наявні та набути нові правничі знання (не лише з американського права), оволодіти правничими навичками, провести наукове дослідження, безпосередньо ознайомитися з правовою системою США й загалом розвинути правничу кар’єру – такі мотиви, якими керуються українські правники. Не менш важливу – інструментальну роль відіграє прагнення США “інвестувати в українське майбутнє” через підтримку нового покоління українських правників.

ОСВІТНІ (АКАДЕМІЧНІ) ПРОГРАМИ

У США, де на відміну від України, існує дворівнева система – загально-університетської та професійної освіти, право як спеціальність вивчається в спеціальних професійних закладах – правничих школах, які функціонують у складі чи при університетах. Вступники до правничої школи мають закінчити чотирирічний курс “загально-університетського” навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра. А головні вимоги – це не так наявність базових правових знань, як вміння аналітично мислити та писати.

Базовий освітньо-кваліфікаційний рівень юридичної освіти – Juris Doctor (J.D.). Типова навчальна програма на здобуття J.D. (раніше рівень називався “бакалавр права”) має на меті підготувати випускника до практики права в США. Беручи до уваги відмінності в правових системах США та інших країн, іноземним студентам, котрі не прагнуть згодом практикувати в США, рекомендується закінчити курс базової освіти в рідній країні. Втім, для іноземного правника, котрий добре оволодів знанням правової системи рідної країни і чия робота пов’язана з США, отримання базової юридичної освіти в США може сприяти подальшому вдосконаленню правничих навичок і поглибленню знань про правову систему США. Звичайна трьохрічна програма навчання в американській правничій школі передбачає низку загальнообов’язкових предметів на першому курсі (контракти, делікти, право власності, конституційне право, юридична деонтологія тощо) та вибіркових – на наступних, котрі мають на меті не лише “викласти” знання матеріального та процесуального права, а й навчити користуватися “правничою бібліотекою” (законодавчою базою, судовою практикою, навчальною літературою та періодикою тощо) та правовому мисленню (“мислити як правник”) – для вирішення правових питань. З цією метою курси викладаються з використанням так званого “case method”: студенти отримують на домашнє завдання прочитати низку справ, а на заняттях викладач викликає студентів, котрі відповідають на запитання щодо справ й аргументовано обстоюють власну позицію. Цей метод доповнюється ще одним – “сократівським” – діалектичним способом обговорення питання через постановку запитань й відповідей, які стимулюють мислення.

Станом на серпень 2003 р. у США налічувалося 188 правничих шкіл. Отримання базової юридичної освіти саме в такій школі – необхідна передумова для отримання допуску до складання кваліфікаційного іспиту на здобуття права на заняття практикою права. У 2002–2003 навчальному році 43 155 студентів здобували юридичну освіту на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях у 186 правничих школах, котрі готували правників того року. Серед тих, хто здобував базову юридичну освіту, іноземні студенти становлять незначну частку. Отримання базової юридичної освіти в США – не є привабливим варіантом для українця з багатьох причин. Праця та професійні плани українців, які одержали базову юридичну освіту в США, так чи інакше пов’язані з правовою системою США. Натомість іноземних правників більше приваблюють програми “післядипломної” юридичної освіти.

“Післядипломні” освітньо-кваліфікаційні рівні юридичної освіти – магістратура та докторантура. Не менше третини американських правничих шкіл пропонують такі програми, за якими у 2002–2003 навчальному році навчалося 3 816 (8,8% від загальної кількості) студентів-магістрів, з них переважне число – іноземні правники. Необхідною передумовою одержання такої освіти є отримання базової юридичної освіти в акредитованому навчальному закладі. Такі програми передбачають здобуття освітньо-кваліфікаційних рівнів магістра права (наприклад, Master of Laws (LL.M.)) та “доктора юридичних наук” (Doctor of Juridical Sciences (J.S.D./S.J.D.).

Магістерські програми – найефективніша та найпопулярніша форма вивчення права в США іноземними, зокрема українськими правниками. Магістерські програми спрямовані переважно на молодих правників, які бажають спеціалізуватися в певній галузі права чи стати викладачами або для іноземних правників, які бажають вивчати американське (чи, наприклад, міжнародне, порівняльне тощо) право. Деякі правничі школи пропонують магістерські програми спеціально для іноземних правників: у 2002 р., за даними Інституту міжнародного права, таких налічувалося 65. Загалом магістерські програми охоплюють однорічний курс загального чи спеціалізованого навчання й зазвичай можуть передбачати як вивчення низки предметів, так і науково-дослідницьку роботу – написання магістерської дипломної роботи.

Українські правники також віддають перевагу навчанню в магістратурі в США. Цьому сприяє уряд США, що започаткував спеціальну програму підтримки такого навчання. Так, українці можуть скористатися щорічно адміністрованою в Україні освітньою програмою ім. Е. Маскі та Акта в підтримку свободи (термін подачі документів зазвичай закінчується в кінці жовтня) або нещодавно започаткованою програмою стипендій ім. Дж. Фулбрайта (термін подачі документів – у середині травня). Так, за програмою ім. Е. Маскі щорічно з 1992 р. від 5 до 10 українських громадян на конкурсних засадах отримують повну стипендію для навчання у правничій магістратурі в США. Наразі стипендіатами за цією програмою стали принаймні 65 українських правників. Тема магістерського навчання заслуговує на ширше висвітлення та окремий виклад.

Кілька американських правничих шкіл також пропонують програми трьох-чотирьохрічного навчання на ступінь «доктора юридичних наук», що приблизно відповідає ступеню кандидата юридичних наук в українській науковій номенклатурі. Цікаво, що беручи до уваги обсяг програми освітньо-кваліфікаційного рівня Juris Doctor (букв. доктор юриспруденції), Американська асоціація правників нещодавно визнала його «докторським» і прирівняла до рівня Ph.D. (Doctor of Philosophy). Відтак кожен випускник американської правничої школи за рівнем J. D. може по праву вважатися доктором юриспруденції. Програма «докторантури» орієнтована на висококласних спеціалістів, які бажають професійно займатися науково-дослідницькою та викладацькою роботою. Нам наразі не відомий жоден український правник, який закінчив “докторантуру” американської правничої школи.

Короткотермінове навчання. Кілька американських правничих шкіл й інші заклади (як, наприклад, Інститут міжнародного права) пропонують короткотермінові програми навчання, що можуть зацікавити українського правника. Це, приміром, такі курси, як “Вступ до правової системи США”, “Англійська мова для юристів”, “Міжнародне право” тощо. Такі програми зазвичай передбачають кількатижневі навчальні курси і як правило проводяться влітку. До речі, такі програми часто пропонуються американськими правничими школами в Європі. Крім цього, правничі школи організовують програми обмінів із іноземними юридичними навчальними закладами. Такі семестрові програми надають студентам можливість вивчати предмети на власний вибір або проводити наукові дослідження. Нам відомі спроби українських навчальних закладів започаткувати такі програми. Студентам слід поцікавитися в адміністрації навчального закладу: з якими іноземними навчальними закладами існують партнерські відносини, інтенсифікувати чи ініціювати їх.

Участь у правничих змаганнях. Характерною рисою американської юридичної освіти є змагальність (конкуренція) з правничими змаганнями як одним із її проявів. Такий різновид змагань, як рольові судові процеси, що мають на меті розвинути практичні навички студентів-правників, часом відкриті й для українських студентів. Наприклад, засновані 1959 р. й адміністровані Асоціацією студентів міжнародного права змагання з міжнародного права ім. Ф. Джессапа, національні раунди якого проводяться в Україні з 1994 р. з фіналом у Вашингтоні (США). Українські студенти-правники регулярно беруть участь у цих англомовних змаганнях на обох рівнях і вже досягли певних успіхів.

ПРОФЕСІЙНІ ПРОГРАМИ

Професійні програми передбачають різні форми, наприклад, такі: практика (стажування), професійні візити (ознайомлювальні візити-екскурсії, обміни досвідом, участь у конференціях тощо), науково-дослідницька робота тощо.

Практика. Практика – один із способів навчання, який полягає в застосуванні та закріпленні правничих знань, здобутих теоретичним шляхом, і є популярним різновидом набуття професійного досвіду в США. Про це свідчать і біографії багатьох українських приватно-практикуючих правників, що проходили практику чи працювали в штаті різних американських юридичних фірм. Майже всі магістри права – стипендіати програми ім. Е. Маскі проходять практику в США по закінченні навчання (впродовж 1–3 місяців). Деякі з них стажуються в юридичних фірмах, де згодом будуть працювати. Крім того, відомі випадки, коли українські юридичні фірми направляли своїх працівників на практику до американських колег. Нарешті, у США діють спеціальні програми, котрі організовують правничу практику іноземних правників у США.

Найважче в цій справі – знайти місце для практики та наставника. Тут можна порадити розпочинати пошук місця практики якнайшвидше й запастися терпінням. Американські правники українського походження можуть стати в пригоді: вони або самі нададуть місце для практики або порадять. Важливо, щоб пощастило з кваліфікованим наставником, котрий готовий приділити достатньо часу та уваги. Українські правники проходили практику в американських юридичних фірмах, в державних установах (судах), міжнародних організаціях, на підприємствах тощо. Щодо змісту роботи під час практики, то вона може мати ознайомлювальний характер, стосуватися виконання різних завдань, що можуть бути пов’язані чи не пов’язані з Україною. Успішна практика – ключ до успішного початку кар’єри та її розвитку.

Обмін досвідом. Ця форма передбачає рівноправний обмін здобутими правничими знаннями та вміннями. Хоча спеціальних програм щодо обміну досвідом замало, процес відбувається постійно під час спільної роботи, участі в конференціях, семінарах тощо. Чимало українських правників мали можливість познайомитися з функціонуванням політико-правових інститутів США, американських правничих шкіл тощо в рамках американських програм обмінів, програм громадських правничих організацій.

Проведення наукових досліджень, викладання. Ця форма здобуття професійного досвіду передбачає проведення наукових досліджень або викладання в США українськими дослідниками та вченими. Спрямована вона передусім на загальнонауковий розвиток та результативність дослідження. Низка програм, адміністрованих урядом США в Україні, надає можливість молодим українським дослідникам та вченим-правникам проводити наукові дослідження в США на стипендіальній основі. Крім того, американські університети та інші наукові установи на конкурсних засадах надають стипендії для організації правових досліджень у США. Наприклад, Інститут українознавчих студій при Гарвардському університеті надає щорічні іменні дослідницькі стипендії, зокрема в галузі права.

РОЗВИТОК ПРАВНИЧОЇ КАР’ЄРИ

Правничі кар’єри тих, хто навчався або отримував професійний досвід у США розвиваються інтенсивно, але по-різному. Більшість продовжують практикувати право, працювати в держустановах, громадських організаціях або навчальних закладах. Особливо інтенсифікувався розвиток правничої кар’єри в тих, хто здобув юридичну освіту в США. Так, майже всі вони в тій чи іншій мірі займаються практикою права. Багато з них після закінчення навчання змінили місце роботи або посаду (статус). Кілька випускників започаткували чи стали партнерами (співвласниками) юридичних фірм в Україні (створених на американський лад та орієнтованих переважно на іноземну клієнтуру), інші працюють за наймом. Оскільки багато випускників орієнтувалися на працевлаштування в іноземних (англомовних) юридичних фірмах та компаніях, сталися відповідні зміни на ринку праці.

Слід зазначити загострення конкуренції причому не лише поміж випускниками українських юридичних закладів та тими, хто отримав освіту за кордоном, але й передусім серед українських випускників іноземних навчальних закладів. Кількість останніх зростає: одиниці на початку 90-их, десятки – в середині 90-их, сотні – на початку цього століття. Натомість ринок праці поки що розвивається не так інтенсивно. Наприклад, число офісів американських юридичних фірм в Україні (Києві) з середини 90-их істотно не зросло, а штати існуючих істотно не збільшилися. Як один із наслідків: американський диплом перестав бути основним критерієм успішного працевлаштування. З’явилися й інші. Так, київський офіс однієї провідної іноземної юридичної фірми, український штат якої на 90% становлять українські випускники з іноземною юридичною освітою, в одному з оголошень про працевлаштування доповнив перелік вимог-побажань до кандидата: допуск до юридичної практики в штаті Нью-Йорк. До речі, кількість українців, які успішно склали кваліфікаційний іспит у штаті Нью-Йорк – ще одна з форм отримання неабиякого професійного досвіду в США – вже майже 20 й зростає щорічно.

ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ

Інтерес українських правників до навчання чи отримання професійного досвіду в США навряд чи з часом істотне спаде. Зі збільшенням обсягів підготовки юристів та очікуваної шаленої конкуренції, це особливо стосується навчання в США. Втім звертають на себе увагу такі конкуруючі тенденції.

По-перше, “європейський вибір” України, й у зв’язку з цим підвищений інтерес українських правників до європейського права та відповідно нові можливості для розвитку правничої кар’єри. Ця тенденція не нова. Так, Роман Петров, котрий у 1997 р. одночасно виборов стипендії для навчання в магістратурі американського та англійського університетів, за його словами, вирішив на користь останнього “по тій простій причині, що в ньому викладався курс з європейського права, оскільки цей предмет не викладався в США”. На сьогодні вже не виняток, але ще правило, коли український правник прагне пройти навчання як у Західній Європі, так і в США. Натомість ще на багатьох чекає питання “першого” або “єдиного” вибору.

По-друге, наслідки подій 11 вересня, що впливають на вибір США як місця навчання. Наприклад, кількість заявників на програму ім. Е. Маскі в жовтні 2001 р. зменшилася майже на 50% у порівнянні з 2000 р., хоча останнім часом кількість кандидатів знову зросла. Американські університети, котрі завжди були відкритою спільнотою, змушені вживати додаткових заходів безпеки, зокрема для боротьби з тероризмом. Американські університети на вимогу уряду змушені постійно звітувати до федеральної еміграційної служби про присутність та зміну статусу своїх іноземних студентів. Вибух бомби в престижній Правничій школі Єльського університету 22 травня 2003 р. (під час сесії), що на щастя обійшовся без жертв, але не без руйнувань, не залишили поза увагою потенційні заявники.

По-третє, цінність американської юридичної освіти та професійних візитів у порівнянні з іншими західними країнами. З припиненням у майбутньому американського державного фінансування навчання українців у США реалізація цього інтересу закономірно буде спадати доки українці зможуть самостійно вирішувати фінансові аспекти свого навчання та отримання професійного досвіду. Водночас зросте й зрівняється інтерес українців до навчання в західноєвропейських країнах. З огляду на це не завадила б українська державна програма підтримки талановитих молодих правників. Нарешті, наявність та загальнодоступність необхідних навчально-інформаційних джерел та можливість дистанційного навчання нині серед чинників, котрі вже не можливо не брати до уваги.

Загалом, навчання і отримання професійного досвіду в США нині надзвичайно приваблює українських правників. Цьому сприяє й наявність різноманітних форм і можливостей набуття освітньо-професійного досвіду. А також позитивний приклад тих, хто скористався такими можливостями й сьогодні застосовує набутий досвід в Україні.

ОСВІТНІ ТА ПРОФЕСІЙНІ ПРОГРАМИ В США: ФОРМИ ТА РЕСУРСИ

ОСВІТНІ ПРОГРАМИ

  • Базова юридична освіта (J.D.)
  • Магістратура (LL.M.), “докторантура” (J.S.D./S.J.D.)
  • Короткотермінове навчання
    • www.ili.org (програми International Law Institute)
    • зверніться до відділу зовнішніх зв’язків свого закладу
    • літні програми навчання, див. на індивідуальних сайтах американських правничих шкіл
  • Освітні змагання
    • www.ilsa.org (Міжнародні змагання з міжнародного публічного права ім. Ф. Джессапа)
ПРОФЕСІЙНІ ПРОГРАМИ

  • Практика, тренінги, обмін досвідом
    • www.nalpdirectory.com (База даних Національної асоціації правничого працевлаштування)
    • www.abanet.org/intlaw/ilex/home.html (програма професійних обмінів Американської асоціації правників)
    • www.columbia.edu/cu (програма-тренінг для правозахисників при Колумбійському університеті)
  • Наукові дослідження, викладацька діяльність
    • зверніться до відділу зовнішніх зв’язків свого закладу
    • www.usinfo.usemb.kiev.ua/educult_acexchanges_ukr.html, usis.kiev.ua (різні академічні програми обмінів, які адмініструються урядом США)
    • www.irex.kiev.ua (програми: RSEP (“Програма обмінів регіональних дослідників”), FSA CI (“Дослідження актуальних проблем” тощо)
    • www.fulbright.org.ua, www.fulbright.com.ua (програма “Фулбрайтівські аспіранти”, “Програма ім. Дж. Фулбрайта для науковців та викладачів”, “Програма фулбрайтівського вченого нового століття” тощо)
    • www.wilsoncenter.org/kennan (короткотермінові стипендії Інституту Кеннана)
    • www.huri.harvard.edu (дослідницькі стипендії імені П. Яцика, Є. і Д. Шклярів Гарвардського інституту українознавчих студій)