Суддя Мостова Г.І. розглянула справу за позовом ТОВ "М" (м. Київ) до Київської обласної сільськогосподарської брокерсько-комерційної фірми "О", (с. Новосілки, Києво-Святошинського р-ну) про стягнення 4014,95 грн. (за участю представників сторін: позивач: К-в П.О., Д-й Е.В., відповідач: Б-н Б.Л.).

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ "М" до Київської обласної сільськогосподарської брокерсько-комерційної фірми "О" про стягнення заборгованості у розмірі 4014,95 грн. (в т.ч. основний борг в сумі 3419,82 грн., пеня – 595,13 грн.) за отриманий товар. Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представника відповідача та невиконанням ними вимог ухвали суду від 16 квітня 2002 р. В судовому засіданні оголошувалася перерва.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. А також, позивач, керуючись ст. 22 ГПК України, подав заяву про зміну позовних вимог, де зазначив, що відмовляється від позовних вимог в частині пені та просить стягнути три відсотки річних з простроченої суми у розмірі 96,69 грн. Представник відповідача проти позову не заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Вивчивши матеріали справи додані до позовної заяви та надані в судове засідання, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Згідно рахунку та накладної № 33 від 8 червня 2001 р. відповідач одержав від позивача по довіреності серії КАЖ № 641209 від 8 червня 2001 р. дизпаливо у кількості 2409 л загальною вартістю 3419,82 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 7 серпня 2001 р. У відповіді № 33 від 15 серпня 2001 р. на зазначену претензію відповідач повідомив, що вказана сума була перерахована на користь позивача.

Таким чином, відповідач свої зобов’язання щодо здійснення оплати товару на рахунок позивача виконав, оскільки подав платіжне доручення № 317 від 27 червня 2001 р. на суму 2000 грн. та платіжне доручення № 318 від 26 червня 2001 р. на суму 1419,82 грн. до установи банку, КД АКБ "Україна", що здійснювала розрахунково-касове обслуговування відповідача. Зазначені платіжні доручення були прийнятті до виконання установою банку та згідно довідки № 11/132 від 16 липня 2001 р. КД АКБ "Україна" списано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 3419,82 грн.

У зв’язку з припиненням проведення АКБ "Україна" операцій та прийняттям Національним банком України рішення про відкликання з 16 липня 2001 р. ліцензії на здійснення банківських операцій, а також запровадження процедури ліквідації АКБ "Україна", на рахунок позивача не надійшли зазначені кошти, що підтверджується довідкою № 260 від 14 серпня 2001 р. філії АКБ "Надра" КРУ.

Зважаючи на викладене та обставини справи, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки суд враховує наступне:

  • відповідно до статей 161,162 Цивільного кодексу України, зобов’язання за договором повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до договору та одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається;
  • відповідно до ст. 61 Конституції України закріплений принцип індивідуальної відповідальності юридичної особи;
  • вищезазначеній нормі кореспондує ч. 1 ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні", відповідно до якої підприємство визнається самостійним господарюючим статутним суб’єктом, а отже – підприємство є самостійним суб’єктом права, що означає неможливість несення відповідальності за дії інших осіб;
  • в матеріалах справи відсутні докази пред’явлення вимоги про оплату отриманого на підставі рахунку та накладної товару (тобто виконання зобов’язання, строк виконання якого не визначений) в порядку, передбаченому ст. 165 ЦК України, оскільки претензія є вимогою усунути вже допущене порушення.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача. Керуючись статтями 49, 78, 82–84 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив у позові відмовити.