Верховна Рада України

 

Закон України
“Про вирішення питання щодо заборгованості суб’єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв’язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року – I кварталу 2005 року” від 16 березня 2006 року № 3583-IV
 

Прийнятий закон регулює суперечності, які виникли при прийнятті Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” від 23 грудня 2004 року № 2285-IV та Закону України “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 25 березня 2005 року № 2505-IV у суб’єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сплати внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття і виникнення у них заборгованості.

 

Закон України
“Про внесення змін до Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” від 4 квітня 2006 року № 3590-IV

Цим Законом до Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” були внесені такі зміни:

1. Було виключено частину сьому статті 30, яка зазначала, що депутата місцевої ради не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, арештовано або піддано заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, без попереднього розгляду питання місцевою радою.

2. Статтю 31 було викладено у такій редакції:

“Стаття 31. Особливості порушення кримінальної справи стосовно депутата місцевої ради та застосування запобіжного заходу стосовно депутата місцевої ради.

1. Кримінальну справу стосовно депутата місцевої ради може порушити відповідно Генеральний прокурор України, заступник Генерального прокурора України, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень.

Прокурор, який порушив кримінальну справу стосовно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня порушення кримінальної справи.

2. Запобіжний захід щодо депутата місцевої ради у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту може застосовуватися виключно судом.

Суд, який обрав запобіжний захід стосовно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня застосування запобіжного заходу”.

 

Закон України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 16 березня 2006 року № 3550-IV

Цим Законом Верховна Рада України постановила внести до Кодексу адміністративного судочинства України такі зміни:

1. Частину третю статті 6 викласти в такій редакції:

“3. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом”.

2. У статті 213:

1) пункт 2 частини другої викласти в такій редакції:

“2) ім’я (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, та осіб, які беруть участь у справі, а також їх номери засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є”;

3. Частину другу статті 214 замінити чотирма новими частинами такого змісту:

“2. Отримавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 213 цього Кодексу, суддя-доповідач у п’ятиденний строк вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що постановляє відповідну ухвалу, витребовує справу.

3. Суддя-доповідач повертає касаційну скаргу, подану після закінчення строку касаційного оскарження, особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку.

4. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягає касаційному розгляду у порядку адміністративного судочинства;
2) справа не переглядалася в апеляційному порядку;
3) є ухвала про закриття касаційного провадження у зв’язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме судове рішення;
4) є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на це саме судове рішення.

5. Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції".

5. Доповнити статтею 220-1 такого змісту:

“Стаття 220-1. Попередній розгляд справи.

1. Попередній розгляд справи має бути проведений протягом п’яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

2. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.

3. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

4. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов’язкове скасування судового рішення.

5. Суд касаційної інстанції призначає справу до розгляду у судовому засіданні за відсутності підстав, встановлених частиною третьою або четвертою цієї статті. Справа призначається до розгляду у судовому засіданні, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до розгляду у судовому засіданні постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду”.

 

Закон України “Про холдингові компанії в Україні”  від 15 березня 2006 року № 3528-IV

Прийнятий Закон визначає загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації.

Відповідно до Закону холдингова компанія – це відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств.

Згідно статті 3 Закону холдингові компанії можуть утворюватися:

а) органами, уповноваженими управляти державним майном, державними органами приватизації самостійно або разом з іншими засновниками шляхом об’єднання у статутному фонді холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв);

б) іншими суб’єктами на договірних засадах.

Холдингова компанія набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації в Державному реєстрі холдингових компаній України, який є невід’ємною частиною Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Також Законом визначено особливості утворення та діяльності холдингової компанії, у тому числі державних, умови аудиторських перевірок, процедури ліквідації тощо.

 

Постанова Верховної Ради України “Про Регламент Верховної Ради України” від 16 березня 2006 року № 3547-IV

Цієї постановою Верховна Рада України прийняла нову редакцію Регламенту Верховної Ради України, внесену народними депутатами України Мартинюком А.І., Матвєєвим В.Г., Сасом С.В.

Також відповідно до цієї постанови втратили чинність:

  1. Регламент Верховної Ради України, введений в дію Постановою Верховної Ради України від 27 липня 1994 року.
  2. Постанова Верховної Ради України від 1 лютого 1996 року “Про затвердження Положення про “День Уряду України” у Верховній Раді України”.
  3. Постанова Верховної Ради України від 11 грудня 2003 року “Про затвердження положень про проведення парламентських слухань у Верховній Раді України та слухань у комітетах Верховної Ради України”.

 

Кабінет Міністрів України

 

Постанова Кабінету Міністрів України
“Про затвердження Порядку використання у 2006 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи” від 18 квітня 2006 р. № 520

Цей Порядок визначає механізм використання у 2006 році коштів, передбачених МНС у державному бюджеті за такими програмами:

 Інформування громадськості з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та цивільного захисту населення;

 Підтримка екологічно безпечного стану у зонах відчуження і безумовного (обов’язкового) відселення;

 Компенсація сім’ям з дітьми та видатки на безплатне харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

 Радіологічний захист населення та екологічне оздоровлення території, що зазнала радіоактивного забруднення;

 Наукове забезпечення робіт та інформаційні системи щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

 Державні капітальні вкладення на реалізацію Чорнобильської будівельної програми.

 

Постанова Кабінету Міністрів України
“Про затвердження Державної програми розвитку машинобудування на 2006-2011 роки” від 18 квітня 2006 р. № 516

Ця Програма спрямована на забезпечення споживачів сучасною високоефективною продукцією машинобудування вітчизняного виробництва.

Програма є основою для розроблення цільових комплексних програм, спрямованих на розвиток окремих підгалузей машинобудування.

Метою Програми є створення конкурентоспроможного машинобудівного комплексу, здатного в умовах інтеграції та глобалізації розв’язувати завдання щодо забезпечення основних секторів реальної економіки інноваційно-ефективною продукцією власного виробництва, а також збільшення обсягу її експорту.

Програмою передбачається здійснити такі заходи:

освоєння нових видів конкурентоспроможної продукції, у тому числі:

  • машин та обладнання для залізничного і підйомного транспорту, автомобілів та іншої колісної техніки;
  • систем машин та обладнання для енергетичної, металургійної, гірничодобувної та вугільної галузей;
  • ресурсозберігаючого, екологічно чистого обладнання для нафтохімічної та хімічної галузі, у тому числі малотоннажних виробництв;
  • верстатів та інструментів;
  • елементної бази загального машинобудівного призначення, сумісної з європейською;
  • удосконалення структури виробництва, розвиток потужностей, зокрема впровадження систем управління якістю, екологією та безпекою згідно з міжнародними стандартами ISO-9000, ISO-14000, OHSAS-18000;
  • розвиток внутрішнього і зовнішнього ринку та його інфраструктури;
  • прискорення інноваційного розвитку галузі машинобудування шляхом:
  • формування стабільної гнучкої системи державної підтримки інноваційного розвитку;
  • створення цілісної системи науково-технологічного забезпечення;
  • створення механізму залучення інвестицій для інноваційного розвитку;
  • стимулювання підприємств щодо переходу на сучасні методи проектування і освоєння виробництва нової прогресивної техніки;
  • формування макротехнологічних комплексів із створення і виробництва продукції машинобудування за підгалузями;
  • модернізації національного машинобудівного комплексу, його інтегрування із світовою системою машинобудування;
  • удосконалення нормативно-правового забезпечення.

Також Державна програма детально визначає проведення кожного етапу її реалізації.

 

Постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання моніторингу створення робочих місць” від 12 квітня 2006 р. № 512

Зазначеною постановою, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 11 липня 2005 р. № 1073 «Про вдосконалення державного регулювання у сфері зайнятості населення та ринку праці в Україні», було затверджено Методику моніторингу створення робочих місць

Ця Методика визначає порядок розрахунку показників, що характеризують кількість створених та ліквідованих робочих місць у розрізі адміністративно-територіальних одиниць і за видами економічної діяльності.

Методика застосовується центральними і місцевими органами виконавчої влади, на які відповідно до державної та територіальних (регіональних) програм зайнятості населення покладено завдання щодо створення робочих місць та проведення його моніторингу.

Відповідно до цього документу, моніторинг створення робочих місць – це система збирання даних, яка дає змогу зафіксувати кількісні показники створення чи ліквідації робочих місць, відслідковувати тенденції та динамічні зміни, що відбуваються у цій сфері у розрізі адміністративно-територіальних одиниць та за видами економічної діяльності, приймати відповідні рішення.

Суб’єктами моніторингу є юридичні особи, фізичні особи-підприємці, самозайняті особи – платники податку з доходів фізичних осіб.

Об’єктами моніторингу є дані щодо чисельності зайнятих економічною діяльністю протягом звітного періоду працівників.

 

Постанова Кабінету Міністрів України
“Про затвердження Порядку використання у 2006 році коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання комплексної програми розвитку системи зв’язку, оповіщення та інформатизації Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи” від 12 квітня 2006 р. № 484

Затверджений цією постановою Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених за бюджетною програмою “Реалізація комплексної програми розвитку системи зв’язку, оповіщення та інформатизації Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи”.

Бюджетні кошти спрямовуються виключно на здійснення заходів визначених у додатку до Комплексної програми розвитку системи зв’язку, оповіщення та інформатизації МНС на 2004-2010 роки, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 109.

 

Постанова Кабінету Міністрів України
“Про затвердження Порядку зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулому роках” від 13 квітня 2006 р. № 492

Затверджений Порядок визначає механізм зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів та повернення коштів одержувачами бюджетних коштів у дохід відповідного бюджету у разі їх нецільового використання (крім бюджетних коштів, одержаних як субвенція), допущеного у поточному чи минулому роках.

Нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, затвердженим законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, встановленим бюджетним асигнуванням, кошторису або плану використання бюджетних коштів.

Підставою для зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів та повернення коштів одержувачами бюджетних коштів у дохід відповідного бюджету є акт (інший документ), складений за результатами ревізії (перевірки) відповідно до законодавства посадовою особою органу, уповноваженого здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства, у якому зафіксовано факт нецільового використання бюджетних коштів.

Постановою визначено процедуру зменшення бюджетних асигнувань, а також процедуру повернення коштів одержувачами бюджетних коштів у дохід відповідного бюджету.

 

Постанова Кабінету Міністрів України
“Про надання органами Державного казначейства небюджетним установам послуг, пов’язаних з обслуговуванням програмно-технічного комплексу “Клієнт – Казначейство” від 13 квітня 2006 р. № 500

Цей Порядок визначає механізм справляння у 2006 році плати за надання органами Державного казначейства небюджетним установам послуг, пов’язаних з обслуговуванням програмно-технічного комплексу “Клієнт – Казначейство” та встановлення її розміру.

Дія цього Порядку поширюється на небюджетні установи, які є одержувачами бюджетних коштів. Згідно Порядку до послуг, пов’язаних з обслуговуванням комплексу, належить:

  • установка комплексу;
  • супроводження програмного забезпечення комплексу;
  • підключення до системи електронної пошти органів Державного казначейства;
  • супроводження програмного забезпечення системи електронної пошти органів Державного казначейства;
  • організація впровадження системи захисту інформації для використання комплексу;
  • надання генератора ключів для роботи у комплексі;
  • супроводження системи захисту інформації для використання комплексу.

 

Постанова Кабінету Міністрів України
“Про затвердження Порядку повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності” від 12 квітня 2006 р. № 511

Цей Порядок визначає механізм повернення у 2006 році коштів виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності, у разі непровадження такої діяльності протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги.

Рішення про повернення коштів приймає директор центру зайнятості - керівник робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі – центр зайнятості) на підставі висновку комісії з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності (далі – комісія), що утворена відповідно до Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Підставою для розгляду комісією питання повернення коштів є:

  • державна реєстрація припинення підприємницької діяльності юридичної особи та фізичної особи-підприємця протягом шести календарних місяців з дня отримання коштів, інформація про яку надсилається державним реєстратором до центру зайнятості згідно з Порядком взаємодії суб’єктів інформаційного обміну щодо надання і використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;
  • неподання юридичною особою та фізичною особою-підприємцем до органу державної податкової служби передбаченої законодавством звітності, що підтверджує факт провадження підприємницької діяльності, або несплата протягом шести календарних місяців з дня отримання коштів єдиного (фіксованого) податку. Відповідна інформація надсилається органом державної податкової служби до центру зайнятості згідно з порядком обміну інформацією, що затверджується наказом Державної податкової адміністрації та Державним центром зайнятості Мінпраці.

Кошти не підлягають поверненню у разі виникнення обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності. Перелік таких обставин затверджується рішенням правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

 

Постанова Кабінету Міністрів України
“Про затвердження Порядку використання у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для збереження історичної забудови міст, об’єктів історико-культурної спадщини, впорядкування історичних населених місць та соціального розвитку”  від 12 квітня 2006 р. № 505

Затверджений Порядок визначає механізм використання у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для збереження історичної забудови міст, об’єктів історико-культурної спадщини, впорядкування історичних населених місць України та соціального розвитку (далі – субвенція).

Субвенція перераховується безпосередньо обласним, районним та міським бюджетам згідно з додатком 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”.

Субвенція використовується для:

  • проведення робіт з реставрації, консервації, реабілітації (науково обґрунтовані заходи щодо відновлення культурних та функціональних властивостей об’єктів культурної спадщини) та ремонту пам’яток культурної спадщини, у тому числі розроблення науково-проектної документації на проведення зазначених робіт;
  • виведення об’єктів культурної спадщини з аварійного стану;
  • завершення будівництва та реконструкції об’єктів соціально-культурного призначення, розташованих у районах історичної забудови;
  • здійснення інженерного забезпечення об’єктів культурної спадщини;
  • упорядження територій у межах історичних ареалів населених місць.

Субвенція використовується для фінансування об’єктів, перелік яких затверджують відповідні місцеві ради за погодженням з Мінбудом.

 

Розпорядження Кабінету Міністрів України
“Про схвалення Концепції Державної програми роботи з обдарованою молоддю на 2006-2010 роки”від 12 квітня 2006 р. № 202-р

Відповідно до схваленої Концепції для подальшої реалізації державної політики у сфері створення сприятливих умов для виявлення обдарованої молоді та набуття нею навичок і знань у певних галузях діяльності, застосування її здібностей в Україні, а також залучення педагогічних і науково-педагогічних працівників до роботи з обдарованою молоддю необхідно розробити Державну програму роботи з обдарованою молоддю на 2006-2010 роки (далі – Програма).

Мета такої Програми має полягати у забезпеченні підтримки обдарованої молоді шляхом створення умов для її творчого, інтелектуального, духовного і фізичного розвитку.

 Основними завданнями Програми є:

  • створення загальнонаціональної системи виявлення та відбору обдарованої молоді;
  • визначення стратегії щодо підтримки та напрямів роботи з обдарованою молоддю;
  • розроблення нових напрямів роботи з обдарованою молоддю шляхом створення науково-методологічного підґрунтя для розвитку ефективних систем виявлення, навчання і професійної орієнтації обдарованої молоді;
  • удосконалення нормативно-правової бази щодо організації та поліпшення науково-методичного забезпечення роботи з обдарованою молоддю;
  • залучення обдарованої молоді до здобуття позашкільної освіти з метою задоволення потреби у професійному самовизначенні та творчій самореалізації, оновлення змісту, форм і методів роботи з обдарованою молоддю;
  • піднесення статусу обдарованої молоді та її наставників;
  • координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, навчальних закладів, громадських організацій у сфері розвитку та підтримки обдарованої молоді;
  • поглиблення міжнародного співробітництва у сфері нових педагогічних технологій навчання і виховання обдарованої молоді.

 Виконання Програми здійснюється за такими напрямами:

  • удосконалення нормативно-правової бази щодо підтримки обдарованої молоді;
  • видання сучасних підручників, посібників, розроблення технічних засобів навчання, навчальних програм спецкурсів, факультативів, спрямованих на розвиток здібностей обдарованої молоді;
  • формування системи виявлення обдарованої молоді;
  • розширення мережі навчальних закладів для апробації та запровадження сучасних методик виявлення, навчання та виховання обдарованої молоді;
  • проведення всеукраїнських олімпіад, конкурсів, конкурсів-захистів, турнірів і фестивалів та забезпечення участі обдарованої молоді у міжнародних інтелектуальних і творчих змаганнях;
  • пошук альтернативних шляхів ефективної реалізації творчих здобутків обдарованої молоді в усіх сферах життя;
  • створення Інтернет-сторінки для інформування громадськості про здійснення передбачених Програмою заходів.

 Орієнтовний обсяг фінансування Програми становить близько 170 млн. гривень, у тому числі 60 млн. гривень з державного бюджету.

 

Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції Державної програми протидії торгівлі людьми на 2006-2010 роки” від 5 квітня 2006 р. № 188-р

Метою майбутньої Програми, як зазначено у Концепції, має стати зменшення масштабів торгівлі людьми та пов’язаної з нею злочинної діяльності шляхом скорочення груп ризику, підвищення ефективності роботи з виявлення злочинців, розв’язання проблем реінтеграції осіб, що постраждали від торгівлі людьми.

У Концепції зазначається, що для розв’язання проблеми торгівлі людьми необхідно вирішити такі питання:

  • забезпечення правового захисту жертв торгівлі людьми;
  • здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей;
  • запровадження в практику діяльності правоохоронних органів новітніх методів ведення оперативно-розшукової роботи у сфері протидії торгівлі людьми та пов’язаних з нею злочинів;
  • укладення міжнародних договорів у сфері протидії торгівлі людьми та пов’язаних з нею злочинів;
  • проведення постійного моніторингу та аналізу стану справ з торгівлі людьми та пов’язаних з нею злочинів;
  • удосконалення нормативного регулювання у сфері туризму і модельного бізнесу, а також посередницької діяльності з працевлаштування за кордоном;
  • створення єдиної загальнодержавної системи обліку осіб, що вчинили злочини, пов’язані з торгівлею людьми;
  • включення питань щодо запобігання торгівлі людьми до освітніх програм для дітей та молоді;
  • проведення у засобах масової інформації роз’яснювальної роботи з питань протидії торгівлі людьми та пов’язаних з нею злочинів;
  • забезпечення діяльності центрів реабілітації для осіб, що постраждали від торгівлі людьми;
  • підвищення якості надання соціальних послуг потерпілим від торгівлі людьми.

Реалізація майбутньої Програми дасть змогу сформувати систему профілактичної роботи серед населення, особливо серед неповнолітніх та молоді, стосовно міграції та ризику, пов’язаного з виїздом за кордон у пошуках роботи, зменшити масштаби торгівлі людьми, підвищити ефективність розслідування злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, та посилити соціальну, правову, медичну та психологічну підтримку, допомогу і захист жертв торгівлі людьми тощо.

 

Президент України 

 

Указ Президента України “Про план першочергових заходів у сфері інвестиційної діяльності” від 10 квітня 2006 року № 300/2006

Відповідний план першочергових заходів було затверджено з метою створення сприятливих умов для активізації та розвитку інвестиційної діяльності, усунення перешкод у її здійсненні та з урахуванням результатів VII засідання Консультативної ради з питань іноземних інвестицій в Україні.

 

Указ Президента України
“Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 7 березня 2006 року “Про ситуацію на ринку нафти і нафтопродуктів України”
від 12 квітня 2006 року № 303/2006

Цим указом було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 7 березня 2006 року “Про ситуацію на ринку нафти і нафтопродуктів України”.

 У зв’язку з прийнятим рішенням Кабінету Міністрів України було доручено:

  1. вжити невідкладних заходів щодо прискорення підписання Протоколу на 2006 рік до Угоди між Урядом Російської Федерації та Урядом України про співробітництво у розвитку паливно-енергетичних комплексів від 7 вересня 1994 року;
  2. затвердити в місячний строк план заходів щодо комплексної реалізації проекту Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору, передбачивши, зокрема:
    • забезпечення належної координації заходів з реалізації проекту;
    • визначення конкретних джерел інвестування добудови нафтопроводу “Одеса-Броди” до міст Плоцьк і Гданськ (Республіка Польща);
    • визначення механізміd стимулювання поставок нафти цим маршрутом та конкретних джерел її постачання;
    • вивчення можливостей перероблення каспійської нафти на українських нафтопереробних підприємствах та залучення інвестицій у таке виробництво;
  3. визначити в місячний строк комплексні заходи щодо створення сприятливого режиму залучення інвестицій в освоєння нафтових ресурсів континентального шельфу Чорного моря;
  4. розглянути в установленому порядку питання та внести в разі потреби пропозиції щодо:
    • відновлення посади Спеціального Уповноваженого України з питань Євро Азіатського нафтотранспортного коридору;
    • виключення з бази оподаткування прибутку нафтопереробних підприємств витрат, пов’язаних з їх реконструкцією та модернізацією. 
  5. затвердити план створення стратегічного резерв нафти і нафтопродуктів тощо.

 

Указ Президента України
“Про Цільовий план Україна – НАТО на 2006 рік у рамках Плану дій Україна – НАТО”
від 7 квітня 2006 року № 295/2006

Відповідний Цільовий план було прийнято з метою подальшої реалізації положень Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору, виконання схваленого під час засідання Комісії Україна - НАТО 22 листопада 2002 року Плану дій Україна - НАТО, а також зобов’язань України як держави – учасниці Програми “Партнерство заради миру” та пріоритетних завдань у рамках інтенсифікованого діалогу між Україною та НАТО з питань членства та відповідних реформ, започаткованого на Вільнюському засіданні Комісії Україна – НАТО 21 квітня 2005 року.

 

Фонд Державного майна України 

 

Наказ Фонду Державного майна України
“Про затвердження Положення про порядок анулювання сертифікатів суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання та їх поновлення після анулювання”  від 27 березня 2006 року  № 513

Зазначене Положення розроблено на виконання статті 20 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” з метою встановлення порядку анулювання сертифікатів суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання, а також процедури їх поновлення.

Анулювання сертифікатів Фондом державного майна України можливе за таких підстав:

  • на підставі висновку Наглядової ради з питань оціночної діяльності за наявності порушень вимог Закону та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, виявлених під час рецензування звіту про оцінку, які призвели до визнання неякісною оцінки майна, проведеної суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання або оцінювачами, які працюють у його штатному складі;
  • звільнення всіх оцінювачів, які були заявлені суб’єктом господарювання у штатному складі під час прийняття рішення про видачу сертифіката, або позбавлення чи зупинення дії їх кваліфікаційних свідоцтв; набрання законної сили двома і більше судовими рішеннями, якими було задоволено позови до оцінювачів (суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання), пов’язані з проведенням ними неякісної оцінки;
  • виявлення порушень оцінювачами (суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання) статті 8 Закону;
  • ліквідації суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання, який отримав сертифікат;
  • відсутності в штатному складі суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання хоча б одного оцінювача, який має кваліфікаційне свідоцтво за напрямами оцінки майна, які зазначені в сертифікаті;
  • неінформування письмово в тижневий строк Фонду державного майна України стосовно змін, які відбулися в суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання з часу дії сертифіката і мають суттєве значення для здійснення контролю за оціночною діяльністю (зміни в штатному складі оцінювачів суб’єкта з часу дії сертифіката, його юридичному статусі, інша суттєва інформація, відповідно до якої приймається рішення про видачу або анулювання сертифіката відповідно до Закону.

 

Міністерство фінансів України 

 

Наказ Міністерства фінансів України
“Про затвердження Методики аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки” від 14 лютого 2006 року  № 170

Затверджена Методика розроблена з метою визначення об’єктивних і суб’єктивних причин збитковості, забезпечення єдності підходів при оцінці фінансово-господарського стану та ефективності управління суб’єктів державного сектору економіки України.

Методика застосовується центральними і місцевими органами виконавчої влади, які уповноважені здійснювати управління підприємствами державного сектору економіки.

Міністерства, інші органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, та відповідно до галузевих особливостей розробляють галузеві нормативи показників, які застосовуються для аналізу ефективності фінансово-господарської діяльності та управління підприємствами.

Методика визначає основні показники, які характеризують фінансово-господарський стан підприємств, установлює порядок їх розрахунку за даними фінансової та податкової звітності, напрями перевірки діяльності підприємств з метою виявлення об’єктивних і суб’єктивних причин збитковості, а також критерії оцінки ефективності управління підприємствами.

 

Міністерство юстиції України

 

Наказ Міністерства юстиції України
“Про порядок та умови проведення конкурсу на реєстрацію приватної нотаріальної діяльності серед осіб, які мають намір її провадити” від 3 квітня 2006 року  № 34/5

Затверджений Порядок розроблено відповідно до пункту 5 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.94 р. № 114 з метою забезпечення рівного доступу до приватної нотаріальної діяльності осіб, які мають намір її провадити.

Конкурс на реєстрацію приватної нотаріальної діяльності серед осіб, які мають намір її провадити проводиться в разі необхідності.

Відповідно до Порядку конкурс проводиться поетапно, а саме:

  • оголошення конкурсу;
  • підготовка проведення конкурсу;
  • проведення конкурсу;
  • визначення переможця конкурсу.

 

Комісії та комітети

 

Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
“Про затвердження Ліцензійних умов здійснення переказу коштів небанківськими фінансовими установами” від 23 березня 2006 року № 5523

Затверджені Ліцензійні умови розроблено відповідно до пункту 3 частини першої статті 28 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, статей 10 та 12 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, та з урахуванням Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”.

Дія цих Ліцензійних умов поширюється на небанківські фінансові установи, які мають намір стати платіжними організаціями (у разі переказу ними коштів) або членами внутрішньодержавних платіжних систем (ВПС), укласти договір про участь або членство з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем (МПС) для здійснення переказу коштів засобами цих платіжних систем.

Ці Ліцензійні умови встановлюють порядок і умови видачі небанківським фінансовим установам ліцензії на здійснення переказу коштів, переоформлення ліцензії, видачі дубліката ліцензії, копії ліцензії та вимоги, обов’язкові для виконання небанківською фінансовою установою як на момент отримання ліцензії, так і протягом усього строку її дії.

Строк дії ліцензії – три роки. Ліцензія чинна до закінчення строку її дії, визнання ліцензії недійсною або її анулювання. У разі повторної видачі ліцензії, якщо до ліцензіата протягом попереднього періоду користування ліцензією не застосовувалися заходи впливу, ліцензія може бути видана строком на п’ять років.

 

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
“Про затвердження Положення щодо організації діяльності банків та їх відокремлених структурних підрозділів при здійсненні ними професійної діяльності на ринку цінних паперів” від 16 березня 2006 р. № 160

Відповідне Положення затверджене з метою формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних, координації діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та відповідно до Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

Це Положення регулює питання організації діяльності банків та їх відокремлених структурних підрозділів (далі – філії) при здійсненні ними професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльності по випуску та обігу цінних паперів; депозитарної діяльності зберігача цінних паперів; діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів; діяльності з управління цінними паперами.

Банк (його філії) повинні організувати свою професійну діяльність на ринку цінних паперів у складі спеціалізованих структурних підрозділів, які організаційно відокремлені від інших підрозділів банку (його філій), що здійснюють інші види діяльності.

Спеціалізований структурний підрозділ банку (його філій) – це підрозділ, що здійснює окремий вид професійної діяльності на ринку цінних паперів на підставі Внутрішнього положення про відповідний підрозділ за умови дотримання ним установлених законодавством вимог щодо здійснення такої діяльності.

 

Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук “Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів»  від 27 січня 2006 року  № 18/15/21/11

Затверджений Порядок розроблено у відповідності до Земельного кодексу України, Закону України “Про оцінку земель”, Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.95 р. № 213.

Цей Порядок регламентує механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

Нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

В основу визначення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення покладено рентний дохід, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році.

 

Наказ Державної служби експертного контролю України “Про затвердження Інструкції про порядок надання юридичним особам повноважень на проведення недержавної експертизи товарів у галузі державного експортного контролю” від 15 березня 2006 р. № 82 

Зазначену Інструкцію було прийнято відповідно до Закону України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” та Положення про порядок проведення експертизи в галузі державного експортного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.97 р. № 767.

Ця Інструкція визначає порядок надання юридичним особам, крім органів державної влади, повноважень на проведення недержавної експертизи товарів у галузі державного експортного контролю, що здійснюється з метою визначення відповідності найменувань та описів товарів, поданих на експертизу, найменуванням та описам товарів, унесеним до відповідних списків товарів, що підлягають державному експортному контролю, а також оформлення відповідного висновку недержавної експертизи щодо ідентифікації товару.

Недержавну експертизу товарів, крім товарів військового призначення, можуть здійснювати юридичні особи України незалежно від їх форми власності, які відповідно до затвердженої Інструкції отримали повноваження на проведення такої експертизи.

Контроль за використанням юридичними особами повноважень на проведення недержавної експертизи товарів у галузі державного експортного контролю здійснюється Держекспортконтролем України шляхом отримання від цих юридичних осіб щоквартального звіту.

 

Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства внутрішніх справ України
“Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян” від 13 березня 2006 року № 24/238

Затверджений Порядок розроблено відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, Указів Президента України “Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва”, “Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України”, постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку органів ліцензування”.

Цей документ установлює єдиний порядок здійснення контролю за додержанням суб’єктами господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

Відповідно до Порядку контроль за додержанням Ліцензійних умов у межах своїх повноважень здійснюють такі органи контролю:

  • орган ліцензування – Міністерство внутрішніх справ України і підпорядковані йому територіальні органи – головні управління МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управління МВС України в областях і місті Севастополі;
  • спеціально вповноважений орган з питань ліцензування – Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва і його територіальні органи.

Порядок встановлює чіткі умови організації проведення перевірок, які здійснюються шляхом проведення планових і позапланових перевірок за місцезнаходженням ліцензіата та безпосередньо у місцях здійснення ним заходів охорони, права та обов’язки суб’єктів господарювання і контролюючих органів, порядок оформлення результатів перевірки, рішення про анулювання ліцензії, а також порядок оскарження рішення про анулювання ліцензії.