Як стверджують засоби масової інформації, сьогодні майже в усіх регіонах України констатується факт перенасиченості міст засобами зовнішньої реклами такого формату, як «сіті-лайт» (1,2х1,8) і «біг-борд» (3х6). Саме тому розповсюджувачі реклами детально вивчають інші перспективні місця для розміщення зовнішньої реклами. В умовах перенасиченості міст новими засобами зовнішньої реклами, які загромаджують міське середовище, розміщення зовнішньої реклами на зовнішніх частинах стін будівель (споруд), які, до того ж, перебувають в стадії реконструкції і мають непривабливий вигляд, є найбільш вдалим рішенням. Головне при цьому – вдало вибрати місце (відповідний фасад будівлі чи споруди) та отримати дозвільну документацію.
При оформленні дозволів на розміщення зовнішньої реклами на будівлях (спорудах) спочатку необхідно визначити правовий статус відповідної будівлі, оскільки саме від цього залежатиме порядок оформлення дозвільної документації.
Розглянемо для прикладу порядок розміщення зовнішньої реклами на зовнішній поверхні будівлі, що належить до державного майна.
Порядок розміщення зовнішньої реклами врегульовано нормами Закону України «Про рекламу», Типових Правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067 і Порядком розміщення об’єктів зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженим Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.02.2002 р. № 2159.
Процедура оформлення дозвільної документації щодо розміщення засобів зовнішньої реклами (надалі – ЗЗР) передбачає, що моменту погодження Розповсюджувачем реклами місця на встановлення ЗЗР з власником (балансоутримувачем) такого місця, передує звернення до робочого органу з відповідною заявою. Після цього робочий орган здійснює аналіз місця розміщення ЗЗР, зазначеного у заявці, на предмет наявності щодо цього місця пріоритету іншого заявника. В разі його відсутності, робочий орган приймає рішення про встановлення за заявником пріоритету на заявлене місце розміщення ЗЗР та надає останньому узгоджувальну частину дозволу для погодження.
Таким чином, після встановлення за заявником пріоритету на місце для розташування ЗЗР, останній має погодити таке розміщення з власником (або уповноваженим ним органом) відповідного місця.
Оскільки в даному випадку йдеться про будівлю, що належить до державної власності, деякі фахівці з питань оренди державного майна вважають, що частина фасаду будинку є об’єктом оренди, у зв’язку з чим до відносин, пов’язаних з розміщенням зовнішньої реклами на фасаді будинку, мають застосовуватися норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» з усіма відповідними наслідками. Зокрема, в силу статті 5 Закону, в разі, коли розмір засобу зовнішньої реклами перевищує 200 кв.м., орендодавцем виступають регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України, а укладення договору оренди займає досить тривалий час. В силу ж статті 118 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», передача в оренду державного та комунального майна в 2007 році має здійснюватися виключно на конкурсній основі.
На думку автора, з таким висновком не можна погодитись, враховуючи наступні міркування:
По-перше, відповідно до Типових Правил розміщення зовнішньої реклами, при видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами проведення конкурсу (тендеру) не допускається.
По-друге, пунктом 2 Типових Правил передбачено, що місцем розміщення рекламного засобу є площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, ... , що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).
Згідно з пунктом 32 Типових Правил, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у державній або приватній власності, встановлюється на договірних засадах, з його власником бо уповноваженим ним органом (особою).
Таким чином, для розміщення рекламного засобу на зовнішній поверхні будівлі (споруди) з власником такої будівлі (споруди) або уповноваженим ним органом (особою) укладається договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу. Об’єктом такого договору є площа зовнішньої поверхні будівлі або споруди.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об’єктом оренди можуть бути цілісні майнові комплекси підприємства, їхні структурні підрозділи, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно. Площа зовнішньої поверхні будівлі (споруди) не входить у перелік об’єктів оренди, вказаний у цій статті Закону, а отже порядок укладення договору про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу не підпадає під дію норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Таким чином, можна стверджувати, що частина зовнішньої частини поверхні будівлі, на якій планується розмістити ЗЗР, виходячи з правового аналізу норм статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та змісту поняття «частина стіни», яке наводиться в Наказі Фонду Державного майна України та Державного комітету з питань житлово-комунального господарства № 2929/227 від 23.12.2004 р. (стіна – це основний конструктивний елемент будинку, яка несе корисне навантаження (перекриття, перегородки, дах) і призначені для захисту приміщень від атмосферних опадів, опору теплопередачі, інших природно-кліматичних впливів), а також Рішення Київської міської Ради «Про Правила забудови м. Києва» від 27.01.2005 р. № 11/2587 (фасад будинку, споруди – це зовнішня частина будинку, споруди з усіма елементами від покрівлі до вимощення) не є об’єктом оренди.
З огляду на те, що об’єкт оренди відсутній, то в силу пункту 1 Методики оцінки об’єктів оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України у редакції від 02.01.03 р. № 3, відсутній також і предмет оцінки. Відсутність об’єкту оренди виключає можливість укладення договору оренди в порядку, передбаченому Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Таким чином, для розміщення рекламного засобу на зовнішній частині стіни будівлі (споруди) з власником такої будівлі (споруди) або уповноваженим ним органом (особою) укладається договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу, а правовідносини, що виникають при цьому між розповсюджувачем зовнішньої реклами та власником або уповноваженим ним органом (особою), регулюються нормами Закону України «Про рекламу» і Типовими Правилами розміщення зовнішньої реклами.
Разом з тим, автор звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1846 «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», Додаток № 2 Методики «Орендні ставки за використання нерухомого державного майна» було доповнено пунктом, яким орендна ставка при визначенні плати за розміщення зовнішньої реклами на будівлях і спорудах встановлюється в розмірі 25%.
Методика пропонує низку формул, за якими має визначатися розмір орендної плати. Зокрема, закріплено ряд формул, які визначають річну орендну плату за:
- цілісні майнові комплекси державних підприємств;
- окреме індивідуально визначене майно (крім нерухомого майна);
- оренду нерухомого майна;
- орендоване нежитлове приміщення, яке є частиною будівлі (споруди).
Жодна із закріплених в Методиці формул визначення річної орендної ставки не поширюється на визначення розміру плати за розміщення зовнішньої реклами на будівлях і спорудах, у зв’язку з чим доводиться констатувати, що за умови закріплення розміру орендної ставки, не визначено власне формулу визначення орендної плати за розміщення зовнішньої реклами на будівлях і спорудах, іншими словами – ставка є, проте механізм відсутній.
Крім того, з аналізу поняття «розміщення реклами на будівлях і спорудах» можна дійти висновку, що в даному випадку орендну ставку закріплено для визначення орендної плати у разі розміщення зовнішньої реклами безпосередньо на будівлях і спорудах (тобто на дахах, а не на зовнішніх поверхнях стін таких будівель і споруд).
Отже, автор вважає, що розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення зовнішньої реклами на зовнішній частині стіни будівлі (споруди), яка є державним майном, має встановлюватися за згодою сторін.
