На сьогодні в Україні існує дві постійно діючі міжнародні арбітражні інституції: Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті та Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті (далі – «МКАС» та «МАК» відповідно). Правовий статус МКАС та МАК визначено в Додатках № 1, 2 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», відповідно до яких кожен з них «є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно із Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Цей закон, розроблений на основі Типового закону ЮНСІТРАЛ «Про міжнародний комерційний арбітраж», містить лише загальні положення щодо виконання арбітражного рішення. Так, ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що «арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням цієї статті та статті 36», яка визначає підстави для відмови у визнанні або у виконанні арбітражного рішення.

Це положення, розроблене з урахуванням положень Нью-Йоркської конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р (далі – «Нью-Йоркська Конвенція»), на сьогоднішній день імплементоване у законодавство більшості країн, що сприйняли положення Типового закону ЮНСІТРАЛ.

Таким чином, якщо Рішення МКАС чи МАК необхідно виконати за кордоном, то, як правило, за місцем знаходження боржника або його майна стягувач подає клопотання про визнання та приведення до виконання такого рішення на підставі Нью-Йоркської конвенції та положень процесуального права відповідної держави.

Але, якщо Рішення МКАС чи МАК необхідно  привести до виконання на території України, ситуація зовсім інша. В цьому випадку Нью-Йоркська конвенція не підлягає застосуванню, оскільки Рішення МКАС є внутрішнім відповідно до Конвенції. З іншого боку, саме Рішення МКАС чи МАК, як і рішення інших третейських судів не є виконавчим документом відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» і підлягає примусовому виконанню тільки за умови видачі компетентним судом виконавчого листа (п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Порядок видачі виконавчого документа на підставі рішення третейського суду врегульований Розділом VII Закону України «Про третейські суди». Але відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» «дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж».

При цьому ані Цивільний процесуальний кодекс України, ані Господарський процесуальний кодекс України не містять положень щодо порядку розгляду клопотань, передбачених ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», та не визначають, який саме суд є компетентним розглядати такі клопотання.

Більше того, за весь час діяльності МКАС та МАК у законодавстві України не було спеціальних норм щодо порядку приведення їх рішень до виконання (З 1995 р. по 2000 р. відповідно до ст. 349 ЦПК УРСР рішення МКАС та МАК були виконавчими документами, а отже, в цей період була відсутня необхідність у запровадженні спеціальних норм щодо порядку приведення таких рішень до виконання. Відмова від цього підходу в 2000 році була виправданою та відповідає світовій практиці). І хоча кількість рішень цих арбітражних інституцій, які необхідно було виконати на території України, була не дуже високою, потреба в їх виконанні періодично поставала. Зважаючи на це, Міністерство юстиції України час від часу давало роз’яснення щодо порядку розгляду клопотань про надання дозволу на виконання рішень МКАС та МАК.

Так, згідно з Роз’ясненням порядку пред’явлення до виконання рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду та Міжнародної арбітражної комісії при ТПП України від 28 листопада 2002 р. № 27-3/1288, а також Листом «Щодо виконання рішень третейських судів та рішень МКАС чи МАК» від 25 березня 2005 р. № 25-32/622  Міністерство юстиції України рекомендувало, «використовуючи аналогію права і статтю 4 Закону України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» звертатись з відповідними клопотаннями «до  апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного обласного, Київського та Севастопольського міських судів за місцем постійного чи тимчасового проживання або перебування (місцезнаходження) боржника».

За результатами розгляду таких заяв суд постановляє ухвалу про приведення до примусового виконання рішення МКАС чи МАК при ТПП України та видає виконавчий документ, який пред’являється до виконання до відповідного відділу державної виконавчої служби і є підставою для відкриття виконавчого провадження та здійснення заходів примусового виконання, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Слід зазначити, що поняття «рішення іноземного суду» було досить широко визначено в Законі України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів», і воно охоплювало як іноземні судові рішення з різних категорій справ, так і іноземні арбітражні рішення, що набрали законної сили і підлягали визнанню та виконанню на території України відповідно до міжнародних договорів України. А оскільки ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» встановлює однаковий порядок приведення до виконання арбітражних рішень і іноземних, і внутрішніх, то застосування за аналогією положень Закону України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» було абсолютно логічним.

Однак Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 6 вересня 2005 р. було визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів». Водночас зазначеним законом було внесено зміни до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», згідно з якими повноваження апеляційних судів Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києва і Севастополя, передбачені ч. 6 Закону, були передані районним, районним у містах, міським та міськрайонним судам. 

Крім того, з 1 вересня 2005 р. набув чинності Цивільний процесуальний кодекс України, Розділ VIII якого присвячений визнанню та виконанню рішень іноземних судів в Україні. Відповідно до положень останнього розгляд клопотань про надання дозволу на приведення до виконання рішень іноземних судів віднесено до компетенції районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів, а не апеляційних судів Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києва і Севастополя, як це було раніше передбачено Законом України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів».

Так, згідно з ч. 1 ст. 392 ЦПК «питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на клопотання стягувача розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника».

На жаль, чинний ЦПК не дає визначення поняття «рішення іноземного суду», і тому не є зрозумілим, чи включає воно поряд із іноземними судовими рішеннями також й іноземні арбітражні рішення. Але навіть якщо це поняття тлумачити широко, як це було в період дії Закону України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів», проблема нормативного регулювання процедури приведення до виконання внутрішніх арбітражних рішень все одно залишається невирішеною.

Єдиним виходом з цієї ситуації, як і раніше, залишається процесуальна аналогія.

З утратою чинності Законом України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» судова практика пішла шляхом застосування за аналогією положень Глави І Розділу VIII ЦПК при розгляді клопотань про надання дозволу на примусове виконання Рішень МКАС та МАК. Але формування судової практики значно ускладнилося, адже до 2005 року районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди ніколи не розглядали клопотання про надання дозволу на примусове виконання внутрішніх чи іноземних арбітражних рішень та рішень іноземних судів і не були знайомі з відповідною практикою апеляційних судів. А Верховний Суд України жодних роз’яснень/листів/постанов з цього приводу не приймав.

Тому при поданні такого клопотання до компетентного суду за місцем знаходження боржника або його майн стягувачу, як правило, доводиться обґрунтовувати, що саме цей суд є компетентним розглядати цю справу, і які саме положення ЦПК повинні при цьому застосовуватися. Подаючи клопотання, стягувач повинен  виконати вимоги як ст. 393 ЦПК, так і ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». До клопотання мають додаватися такі документи:

  1. оригінал або засвідчена в установленому порядку копія Рішення МКАС чи МАК, про примусове виконання якого подається клопотання;
  2. оригінал або засвідчена в установленому порядку копія арбітражної угоди, визначеної в ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»;
  3. офіційний документ про те, що Рішення МКАС чи МАК набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні).
    Як правило, за письмовою заявою позивача і МКАС, і МАК видають довідки, в яких зазначається з якої дати набуло чинності відповідне арбітражное рішення;
  4. документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено арбітражне рішення і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.
    Як правило, за письмовою заявою позивача і МКАС, і МАК видають довідки, в яких вказується  чи було належним чином повідомлено відповідача про всі стадії арбітражного провадження у справі і чи отримав відповідач всі процесуальні документи, зокрема арбітражне рішення у справі. До такої довідки додаються копії повідомлень про вручення всіх процесуальних документів, завірені МКАС чи МАК відповідно;
  5. документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу арбітражне рішення підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);
  6. документ, що посвідчує повноваження представника стягувача (якщо клопотання подається представником);
  7. засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення та арбітражна угода можуть бути перекладені також на російську мову.

Чинним законодавством України сплата державного мита чи судового збору при поданні клопотань про надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС та видачу виконавчого документа не передбачена.

Суди розглядають клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС чи МАК відповідно до положень ст. 395 ЦПК. І за відсутності підстав для відмови у задоволенні такого клопотання, визначених у ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та ст. 396 ЦПК, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення. При цьому, якщо в Рішення МКАС чи МАК суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

На підставі Рішення МКАС чи МАК та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрало законної сили, суд видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законом. 

Хочеться сподіватися, що з часом ця прогалина в законодавстві України буде заповнена і процедура приведення до виконання арбітражних рішень, внутрішніх та іноземних, отримає своє спеціальне регулювання, що, безумовно, сприятиме формуванню іміджу України як «проарбітражної» держави.

Звичайно, при вирішенні цієї проблеми необхідно враховувати специфіку арбітражних рішень та міжнародного арбітражу як такого. Зокрема необхідно чітко визначити межі повноважень суду при розгляді клопотань про надання дозволу на виконання арбітражного рішення, в тому числі, у таких складних питаннях, як дійсність арбітражної угоди, її межі, відповідність складу арбітражного суду та арбітражної процедури угоді сторін та законам України тощо. Адже, як правило, ці питання порушуються відповідачем при поданні заперечень проти надання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення.

Важливим є також визначення процесуального статусу осіб, що беруть участь у судовому провадженні у таких справах, а також порядку та підстав оскарження судових ухвал у таких категоріях справ.