– Однією із головних пропозицій щодо реформування правової системи України є пропозиція Президента України провести конституційну реформу. Наскільки це питання є актуальним сьогодні і чим обґрунтовується така необхідність?

–В українському суспільстві сьогодні об’єктивно назріла потреба у нагальному проведенні цілої низки правових реформ. Тривалий час вони залишаються предметом здебільшого наукових дискусій, але не отримують свого належного законодавчого забезпечення. Йдеться, передусім, про реформу публічної адміністрації, адміністративно-територіальну, судово-правову реформи, реформу кримінальної юстиції а також про реформування місцевого самоврядування в Україні. Зволікання або компроміси з вирішенням цих завдань гальмують розвиток Української держави, породжують правовий нігілізм у суспільстві, зменшують наші перспективи вступу до Європейського Союзу та зневірюють українців у європейському майбутті.

Водночас проведення зазначених правових реформ видається малоефективним без здійснення ґрунтовної конституційної реформи в Україні, яка б дозволила якісно оновити Основний Закон нашої держави.

Сучасний погляд на конституційну реформу має ґрунтуватися на низці конкретних завдань. Нова редакція Основного закону має не лише посилити конституційні гарантії, поглибити права і свободи людини і громадянина, розширити можливості інститутів безпосередньої демократії. Для підвищення ефективності функціонування державної влади та державного управління необхідно вдосконалити систему владних стримувань і противаг. Крім того, на часі реформування територіального устрою та місцевого самоврядування, вдосконалення конституційних засад зовнішньої та внутрішньої політики.

Зміст конституційної реформи має полягати в якісному удосконаленні механізмів конституційного урегулювання суспільних відносин. Результатом конституційної реформи має бути розбудова демократичної, соціальної і правової держави.

Водночас проведення конституційної реформи не повинно обмежуватися лише розробкою та прийняттям змін до Конституції України. Важливо, щоб нові конституційні ідеї та ідеали були втілені у законах, а також у належній конституційній правотворчій і правозастосовчій діяльності основних учасників конституційного процесу.

Проте питання конституційної реформи на сьогодні залишається відкритим. Як відомо, 31 березня 2009 року Президент України Віктор Ющенко вніс на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України», визначивши цей законопроект як невідкладний. Зміни до Основного Закону держави пропонувалося викласти у формі нової редакції Конституції України. До речі, громадське обговорення цього проекту засвідчило неабиякий інтерес до питання вдосконалення Основного Закону України. Але Верховна Рада України проект відхилила.

– Політики, науковці, юристи-практики в один голос говорять про необхідність проведення судової реформи. Наскільки реальним Ви вважаєте її проведення у найближчий час і яку систему судоустрою ми маємо у результаті отримати?

– Перш за все, слід визнати, що на сьогодні в судовій системі існує низка серйозних проблем, які унеможливлюють забезпечення чесного, прозорого судочинства, та призводять до зневіри громадян у національному правосудді. Потребують реформування майже всі ключові аспекти функціонування судової гілки влади. Зокрема, це стосується питання формування суддівського корпусу, адміністрування судів, порядку притягнення суддів до відповідальності та, власне, їхньої фінансової незалежності. Саме тому судова реформа є такою бажаною та вкрай необхідною.

Що ж стосується законодавчого врегулювання порушених питань, то на сьогодні це пропонується зробити шляхом прийняття нового закону «Про судоустрій та статус суддів». Відповідний законопроект схвалено Комітетом Верховної Ради України з питань правосуддя для розгляду у другому читанні.

До речі, за ініціативою Міністерства юстиції проект на сьогодні є також предметом розгляду експертів Ради Європи. Зроблено це з метою врахування у законопроекті міжнародних стандартів доступу до правосуддя та гарантування особі права на судовий захист. Висновок очікується наприкінці поточного року.

Щодо питання судового устрою, оптимальною видається чотирьохланкова модель судової системи на чолі з Верховним Судом України, яка склалася історично та переважно виконує покладені на неї функції. Головною функцією Верховного Суду має бути забезпечення єдності судової практики. Також є необхідність в уніфікації касаційного розгляду у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, що сприятиме здійсненню правосуддя на засадах верховенства права.

Окрім питання побудови вертикалі судів, є доцільним створення у системі судоустрою окремого органу, що розглядатиме питання притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, члени якого працюватимуть на постійній основі, а здійснення дисциплінарного провадження відбуватиметься на засадах змагальності.

– В Україні є серйозна проблема із невиконанням судових рішень. З огляду на це, як Ви ставитесь до ідеї запровадження недержавної форми виконання судових рішень. І чи не виникнуть певні загрози у зв’язку з цим?

– Згідно з оперативними даними Мін‘юсту, станом на 1 грудня 2009 року державними виконавцями було завершено 55,5 % від загальної кількості документів, які перебували на виконанні, на суму понад 26 млрд. гривень. Це на 27 % документів більше, ніж за аналогічний період 2008 року. Отже, загалом ми спостерігаємо позитивну динаміку в діяльності органів державної виконавчої служби.

Проте, завдання підвищити ефективність системи примусового виконання судових рішень не зняте з порядку денного. Це передбачається зробити шляхом запровадження недержавних форм виконання рішень. Адже, як свідчить досвід багатьох іноземних держав (а це більшість країн Євросоюзу), найкращим способом досягнення поставленої мети є запровадження приватних форм виконання судових рішень. Такі кроки дадуть змогу зменшити витрати держави на організацію та проведення виконання рішень, підвищити ефективність виконання, оскільки прибуток присяжних виконавців буде залежати виключно від ефективності їхньої роботи на відміну від державних виконавців, які одержують оплату праці незалежно від показників виконання рішень.

З цією метою, в плані роботи Міністерства юстиції України на 2009 рік було передбачено розробку відповідного законопроекту «Про присяжних виконавців». Проте, враховуючи, що законопроект «Про присяжних виконавців» у редакції, майже ідентичній тій, яка була розроблена Міністерством юстиції, внесено на розгляд Верховної Ради України народними депутатами, Міністерство підтримало депутатський проект та припинило роботу щодо розробки власного законопроекту.

Прийняття закону повинно закласти фундамент організації недержавних форм виконання рішень в Україні, після чого Міністерство юстиції зможе розпочати практичне втілення власних ініціатив та перехід до якісно нової моделі організації системи примусового виконання рішень.

Для зменшення ризиків та максимально «безболісного» переходу, пропонується впроваджувати недержавні форми виконання судових рішень поступово. А саме, на першому етапі запровадити недержавні форми виконання рішень судів під контролем з боку Міністерства юстиції України, як це було зроблено у випадку із запровадженням приватного нотаріату.

На думку Мін‘юсту, це повинно дати позитивний ефект в плані максимальної ефективності роботи з примусового виконання судових рішень. Адже, серед іншого, буде породжено конкуренцію між державними і присяжними виконавцями, що стимулюватиме і тих, й інших до кращого виконання своїх обов’язків. Основним чинником створення конкуренції буде право вибору стягувача між державним чи приватним виконавцем.

– Наприкінці 2009 року у Київській області започатковано створення будинків юстиції, які компактно об’єднають органи, що належать до компетенції районних управлінь юстиції. Чи буде поширена ця практика на всій території України?

– Так, нещодавно в Іванівському районі Київської області було відкрито Будинок юстиції. А наприкінці грудня планується відкриття ще одного Будинку юстиції – у Кагарлицькому районі.

Ця подія має стати значимою для мешканців районів Київщини, оскільки громадяни матимуть можливість отримати весь спектр правових послуг та правової допомоги, що належать до компетенції районних управлінь юстиції. У Будинку юстиції розміщується юридична клініка, громадська приймальня, оформлені інформаційні стенди, що дає змогу належно забезпечити зручність, а, головне, якість надання юридичних консультацій, безкоштовної правової допомоги всім тим, хто її потребує. У цьому ж приміщенні розміщено відділ державної виконавчої служби, реєстрації актів цивільного стану, державної нотаріальної контори тощо.

«Будинки юстиції» відкрито і в інших регіонах країни. Наприклад, на Житомирщині Головне управління юстиції розташоване у Будинку Правосуддя, у якому для зручності відвідувачів зосереджені також Апеляційний суд Житомирської області, територіальне відділення Державної судової адміністрації України, Перша та Друга Житомирські державні нотаріальні контори.

Наприкінці листопада у Житомирській області відбулося урочисте відкриття нового приміщення Черняхівського районного управління юстиції. В цьому ж приміщенні, окрім структурних підрозділів райуправління юстиції, зокрема, відділів державної виконавчої служби та реєстрації актів цивільного стану, розташовано також державну нотаріальну контору..

Крім того, в Автономній Республіці Крим функціонує 5 Будинків юстиції, у Донецькій області – 10, у Хмельницькій області функціонує 2 районні Будинки юстиції, на території Чернівецької області в Палацах юстиції розміщені 3 районних управління юстиції, у Черкаській області – 8, у Сумській та Херсонській областях – по 3, у Львівській та Кіровоградській – по 2.

Відкриття та функціонування аналогічних Будинків юстиції планується зробити традиційними в усіх регіонах України. Це безперечно створює зручності для роботи як самих юристів, так і для пересічних громадян.

Розмову вів
Радим Губань