Основний Закон України встановлює, що кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).
Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин. Її суть полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивіда за допомогою юридичних заходів, а метою є охорона і захист суспільних відносин від будь-яких незаконних порушень за допомогою примусових заходів, що приводить до впорядкування суспільних відносин та надання їм системності та стабільності.
За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому і окремих індивідів. Іще Карл Маркс визначав відповідальність як засіб самозахисту суспільства проти порушення умов його існування.
Держава захищає права споживачів (ст. 42 Конституції України), що є однією із фундаментальних ознак сучасного демократичного суспільства і є складовою ч. захисту прав людини.
Суб’єкти господарювання при наданні послуг та виконанні робіт несуть відповідальність за свої дії.
Кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, які захищаються шляхом:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов’язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом (ст. 20 Господарського кодексу України).
За завдані шкоду і збитки суб’єкти підприємництва несуть майнову та іншу встановлену законом відповідальність (ст. 49 Господарського кодексу України).
Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Адміністративно-господарський штраф (грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності) може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, а саме, вилучення прибутку (доходу); стягнення зборів (обов’язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами (ст. 239 Господарського кодексу України).
Законом України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлено відповідальність суб’єктів господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, за порушення законодавства про захист прав споживачів (ст. 23).
Так, суб’єкти господарювання несуть відповідальність за:
- відмову споживачу в реалізації його прав у разі придбання ним товару неналежної якості та у разі порушення виконавцем умов договору про виконання робіт (надання послуг);
- виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів;
- реалізацію продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції;
- виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров’я та майна споживачів і навколишнього природного середовища;
- реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання);
- реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання;
- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію;
- створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування;
- невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів;
- реалізацію товару, строк придатності якого минув;
- порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги.
Розглянемо детальніше деякі порушення.
І так, суб’єкти господарювання несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав у разі придбання ним товару неналежної якості, тобто протягом встановленого гарантійного строку споживачем виявлено недолік товару.
Тобто у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків товару або виявлення істотних недоліків товару, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач має право вимагати:
- пропорційного зменшення ціни;
- безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
- відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
- розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
- вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з наявних у продавця (виробника), товар.
Наголошуємо, що споживач має право пред’явити одну із зазначених вимог, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу. Вимоги споживача розглядаються після пред’явлення споживачем розрахункового документа, технічного паспорта (у разі потреби), або документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.
Суб’єкти господарювання несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, оскільки одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.
Інформація надається споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги) і повинна містити:
- назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
- найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;
- дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування – про склад (враховуючи перелік використаної у процесі їхнього виготовлення сировини, в зокрема харчових добавок), номінальну кількість (масу, об’єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
- відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
- позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів;
- дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
- дату виготовлення;
- відомості про умови зберігання;
- гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);
- правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
- строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їхнього закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
- найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Крім того, у випадку, якщо продукція підлягає обов’язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію. Що стосується продуктів харчування, то продукти харчування, упаковані та розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження.
Зазначимо, що крім Закону України “Про захист прав споживачів” відповідальність за порушення прав споживачів встановлено і Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з цим Кодексом до адміністративної відповідальності притягаються особи винні у:
- порушенні правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю;
- порушенні порядку проведення розрахунків із споживачами;
- обмані покупця чи замовника;
- відмові у наданні громадянам-споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), їхню кількість, якість, асортимент, а також про їхнього виробника (виконавця, продавця), у навчанні безпечного та правильного їх використання, а так само обмеження прав громадян-споживачів на перевірку якості, комплектності, ваги та ціни придбаних товарів;
- відмові громадянину-споживачу в реалізації його права в разі придбання ним товару неналежної якості;
- порушенні правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами;
- випуску і реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів;
- випуску у продаж нестандартної продукції;
- виконанні робіт, надання послуг громадянам-споживачам, що не відповідають вимогам стандартів, норм і правил;
- порушенні правил виробництва, ремонту, продажу та прокату засобів вимірювальної техніки;
- порушенні правил застосування засобів вимірювальної техніки.
Законодавство про захист прав споживачів не містить норм, які б дозволяли поглинати менш тяжке порушення більш тяжким. Штрафи накладаються окремо за кожне виявлене порушення.
