15 листопада 2011 року Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності». Ще на стадії законопроекту цей документ спричинив значний суспільний резонанс. Не менше питань він викликав і після набрання ним чинності. З огляду на це, редакція «ЮЖ» звернулая до ряду фахівців з кримінального права та процесу за коментарем.  

 

Коментар 

Василь Маляренко
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрНУ,
ректор Національної школи суддів України, Голова Верховного Суду України 2002-2006 років.
 

Загалом можна сказати, що Закон є позитивним. Пропозиції про запровадження шокуючих штрафів вносилися ще тоді, коли я був заступником Голови Верховного Суду України по кримінальним справам. Це було десятки років тому. Успішний світ за значну частину злочинів, які не поєднані із насильством, застосовує саме шокуючі штрафи. І ось в кінці кінців ми бачимо, що і наша країна йде цим же шляхом. Це правильно. Було б добре якби і інші ненасильницькі злочини, а в окремих випадках навіть і насильницькі, але ті, які не становлять значної суспільної небезпеки щоб також каралися шокуючими штрафами. Бо шокуючий штраф – це значно краще, ніж ув'язнення чи умовне покарання. Оскільки держава несе колосальні витрати, а, натомість зворотнього позитиву немає. Передбачені в Законі штрафи не такі великі, але вони пояснюються реаліями нашого життя. В тому числі економічним становщем людини. У Франції, наприклад, є штрафи по 150 тисяч євро і більше. І це при тому, що як покарання передбачено і позбавлення волі і штраф. Після прийняття цього закону місця позбавлення волі будуть вивільнені. Слідчі ізолятори будуть вивільнені.І казна потроху буде наповнюватись за рахунок людей, які не бажають виконувати вимоги закону.

  

Коментар

Світлана Трофимчук
Адвокатське об»єднання  “С.Т. Партнерс” 

В Україні достатньо тривалий час піднімалось  питання, щодо удосконалення кримінального закону, а також зменшення кількості покарань, пов’язаних з позбавленням волі.  Вітчизняне законодавство дуже завищувало  рівень криміналізації правопорушень у сфері господарської діяльності, що не давало достатніх умов для розвитку підприємництва, та причиною неотримання Державним бюджетом України належного відшкодування збитків, завданими противоправними діяннями у даній сфері.  Виходячи с цього, багато норм  чинного законодавства в Україні потребують  приведення положень до європейських стандартів, щодо встановлення відповідальності за кримінальні правопорушення у сфері економіки та господарської діяльності. 

Законом передбачено за вчинення злочинів у сфері господарській діяльності замість покарання у вигляді позбавлення волі запровадити штраф. Водночас встановлено, що штраф може бути замінений судом на інше покарання лише у випадку його несплати у термін, встановлений судовим рішенням (розстрочка за Законом можливе на 6 місяців).  Закон також встановлює максимальну межу штрафу у розмірі 850 000 грн. (до прийняття вищезазначеного Закону максимальна межа становила  1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складало  1 700 грн). Тим, хто не зможе сплатити ці штрафи, покарання у вигляді штрафу буде замінюватися на позбавлення волі з перерахунку за формулою: 1 день позбавлення волі за 8 несплачених неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Також, змінюються загальні засади призначення покарань, класифікація злочинів, правила обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і у вигляді застави, збільшується кількість статей кримінального кодексу України, кримінальні справи за ознаками яких порушується  не інакше як за заявою потерпілого.

Закон також скасовує кримінальну відповідальність за ті діяння у сфері господарської діяльності, які на сьогодні втратили ознаки підвищеної суспільної небезпеки, достатньої для переслідування іх у кримінальному порядку. Позбавлення волі є найсуворішим видом покарання, та за економічні злочини повинна бути економічна відповідальність.  Тому заміна позбавлення волі на штраф є дуже розумною ініціативою,  оскільки  громадяни, які скоїли економічні злочини не є суспільно небезпечними, не потребують ізоляції від суспільства. Також слід розуміти, що перебуваючи у закладах позбавлення волі,  держава не отримує завданих  збитків  особою, а навпаки, потребує з боку держави додаткових затрат на утримання. А внесені даним законом зміни в діюче законодавство України є економічно доцільними та гуманними.

Однією найбільш важливих статей законону про декриміналізацію економічних злочинів є скасування відповідальності за контрабанду товарів. Виходячи із практики країн Європейського Союзу, найбільш поширеним видом відповідальності за контрабанду товарів передбачені фінансові санкції – грошові стягнення та штрафи (на прикладі Німеччини це складає до 50 000 євро).

Відсутня взагалі  економічна доцільність  кримінальної відповідальності за вчинення «товарної» контрабанди. Наприклад, у 2011 р. порушено кримінальних справ на  298, 6 млн. грн., а до Державного бюджету не перераховано ні копійки.  Враховуючи нові санкції – конфіскація плюс штраф, до Державного бюджету поступило б 597, 2 млн. грн.

Декриміналізація «товарної»  контрабанди у поєднанні з посиленням адміністративної відповідальності буде більш ефективним інструментом протидії незаконному переміщенню товарів, та забезпечує додатково наповнення Державного бюджету  за рахунок штрафів та реалізації конфіскованої продукції.

Одна із дуже прогресивних  пропозицій Закону полягає в  обмеженні можливості взяття під варту громадян. Згідно норм закону, взяття під варту можливо лише обвинуваченого у злочині, за який передбачено строк більш п’яти років. Іншим запропоновано запобіжний захід у вигляді застави, або підписки про невиїзд. При цьому, якщо переслідуваному загрожує штраф понад 51 тис. грн., то до нього можливо застосування тільки застави, а не підписки про невиїзд, а якщо застава не внесена, тоді взяття під варту. Законом встановлена процедура внесення застави, її визначає суд у розмірі від 51 тис. грн.  до 289 тис. грн.  Однак, сума застави не може бути меншою за суми цивільного позову або завданої майнової шкоди. Застава вноситься на протязі п’яти днів після рішення суду.

На мій власний погляд, Закон про декриміналізацію економічних злочинів однозначно допоможе зменшити корупцію в контролюючих та судових органах. Слідчі не зможуть самостійно приймати рішення щодо затримання підозрюваного, встановлювати розмір застави. Податкова міліція, та представники інших контролюючих органів нині не будуть мати можливості затримувати підозрюваного, щоб чинити на нього тиск, та на його бізнес,  зменшиться можливість порушення «замовних справ». Громадянин, який вніс заставу, залишившись на волі, буде готуватися до розгляду справи по суті у судовому порядку, при цьому, держава отримає недоїмку в бюджет, а не буде нести витрати на тримання злочинця в місцях позбавлення волі.

  

Коментар  

Не доопрацьований нормативний акт або сумнівний Закон
Гордієнко Павло Віталійович партнер Правового центру "Лоєрс" 

Як завше нормативні акти, які приймаються нашим парламентом, мають невідповідності, неточності та містять терміни які можна двояко трактувати і завше вигідні якійсь одній із сторін процесу. Тобто, за одних умов таким законом легко скористатися злочинцям, щоб уникнути кримінальної відповідальності (наприклад, пригрозивши потерпілому), з іншого боку є якийсь вплив потерпілого на кримінальний процес і саме він повинен вирішувати яким чином відповість за злочин особа, яка його вчинила. При цьому є надія, що слідчі органи, за умов нашої тотальної корупції, не зможуть «допомогти  злочинцю уникнути відповідальності».

Так, доповнили статтею 149-1 КПК України, яка передбачає покладення додаткових обов’язків на особу при обранні запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Серед яких, обов’язок  з'являтися на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини – завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу посадової особи або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа; повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;  утримуватися від спілкування із визначеною особою або спілкуватися з нею з дотриманням визначених умов;  не відвідувати визначені місця;  здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, які повертаються негайно після скасування відповідного запобіжного заходу або покладеного обов'язку".

Остання вимога є дещо абсурдною і ніяким чином не вплине на злочинця, який і не має бажання бути законослухняним, так як такий захід ніяк не стримає його для виїзду за межі держави.

В Законі та тепер Кримінально-процесуальному кодексі України є спірні питання при обранні запобіжного заходу у вигляді застави.

Так, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи, майнового стану та інших даних про підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.  А у виключних випадках, якщо суд установить, що застава у визначених у пункті 3 частини четвертої цієї статті межах не забезпечить виконання зобов'язань особою, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, застава може бути застосована у розмірі, який перевищує сімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому у всіх випадках розмір застави не може бути меншим від розміру цивільного позову, розміру майнової шкоди, завданої злочином, або розміру отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, обґрунтованих достатніми доказами.

І тут постає питання - чи є у суду можливість до  розгляду справи перевірити та встановити розмір майнової шкоди чи отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, при цьому перевіривши наявність достатніх доказів для їх обґрунтування. Очевидно, перевірити вказане, а також майновий стан та інші (які саме невідомо) дані про підозрюваного чи підсудного та встановити виключні випадки для застосування вищого ніж передбаченого даною статтею розміру застави у суду не буде достатньо часу та процесуальних можливостей, що безумовне призведе до частих порушень або  до уникнень суду від  обрання запобіжного заходу у вигляді застави.

Ст.149-1 КПК України визначає, що якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до органу дізнання, досудового слідства чи суду без поважних причин або не повідомив про причини своєї неявки, або порушив інші покладені на нього обов'язки, передбачені  статтею 1491 цього Кодексу, застава звертається в доход держави.

І тут знову ж на практиці, враховуючи реалії нашого життя, допускається якась невизначеність, що може призвести до безпідставного звернення в дохід держави застави.

Очевидно, що по іншому повинно вирішуватися питання коли підсудного виправдано.

Слід визначити чітко, що криється за терміном «належним чином повідомлений», наприклад, в податковому законодавстві такі терміни розшифровуються, і вказується порядок вручення повідомлень.

В кримінально-процесуальному законодавстві усі терміни та події повинні визначатися чітко, і є недопустимим  включення до норм узагальнюючих термінів «без поважних причин або не повідомив про причини своєї неявки». Що може бути поважною причиною, наприклад «неможливість доїхати в суд своєчасно через транспортні затори», «яким чином можна повідомити суд про причини неявки, чи може це бути телефоном і чи необхідні підтвердження причин?».

Чому ми знову наступаємо на одні і ті ж граблі і наші нормативні акти чомусь перетворюються на рівняння з багатьма невідомими? Кому вигідне таке законодавство при застосуванні якого є більше запитань ніж відповідей, чому депутати затверджують і приймають закони які дають необмежену владу та широке поле для корупції органам суду та слідства?

Особливу увагу привертає ст. 410 КПК України про порядок заміни штрафу покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт або позбавлення волі, виправних робіт штрафом, обмеження чи позбавлення волі, службовим обмеженням, позбавлення волі шляхом триманням у дисциплінарному батальйоні.

Питання про заміну покарання у вигляді штрафу громадськими роботами, виправними роботами або позбавленням волі відповідно до частини п'ятої  статті 53 Кримінального кодексу України вирішуються суддею суду, який постановив вирок. Ця стаття відповідає девізу: бідним – тюрми, багатим воля. Очевидно, що вона прийнята виключно з метою звільнити олігархів від  застосування до них відповідальності, за ряд кримінальних злочинів.

З іншого боку, можливо, щось перепаде і бюджету держави.

У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25  – 26, ст. 131) виключили ряд статей: ст. 202 (Порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг) у вигляді обмеження волі; ст. 203 (Зайняття забороненими видами господарської діяльності), ст. 207 (Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті), ст. 208 (Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків), ст. 214 (Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння), ст. 215 (Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків), ст. 217 (Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма), ст. 218  (Фіктивне банкрутство), ст. 220 (Приховування стійкої фінансової неспроможності), ст. 221 (Незаконні дії у разі банкрутства), ст. 223 (Розміщення цінних паперів без реєстрації їх випуску), ст. 225 (Обман покупців та замовників), ст. 226  (Фальсифікація засобів вимірювання), ст. 228  (Примушування до антиконкурентних узгоджених дій), ст. 234 (Незаконні дії щодо приватизаційних паперів) і ст. 235 (Недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання).

Серед виключених статей є такі, які фактично уже не то, що не діяли а і суперечили іншим діючим нормативним актам, як от ст. 214 (Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння) де передбачалася кримінальна відповідальність за ухилення від обов'язкової здачі на афінаж або для обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів, при цьому, що діяльність з переробки чи обміну лому дорогоцінних металів навіть не потребує ліцензування і є розповсюдженою по всій Україні. Як в такій ситуації застосовувати дану статтю нікому не було відомо.

Але виникає важливе запитання щодо виключених з Кримінального кодексу ст. 218  (Фіктивне банкрутство), ст. 220 (Приховування стійкої фінансової неспроможності), адже ці злочини є чи не самими розповсюдженими в нашій державі якими злочинці оббирають довірливих продавців (наприклад придбаваючи товар без попередньої оплати за умови, що підприємство вже банкрут і керівникам чи власникам достеменно відомо, що розрахунок за спожиті товари чи послуги уже ніколи не буде проведено), аналогічна ситуація при фіктивному банкрутстві де юридичні особи взявши великі кредити в банках чи не здійснивши розрахунки з постачальниками швидко стають банкрутами і навіть при наявності якихось активів, викуповують їх у процесі банкрутства через корупційні схеми в за заниженими цінами, або за реальними цінами за умови, що їх вартість була значно завищена при передачі їх у заставу банку.

Чомусь ніяк у нас не виходить прийняти хоч один виважений чіткий і зрозумілий усім закон, та ще б він хоч трохи захищав потерпілих!

 

Коментар  

Партнер, керівник департаменту кримінального права АО «АФ «АКТІО»
Віталій Сердюк 

Сучасне кримінальне законодавство України було сформоване ще в радянські часи, а тому воно застаріле і має бути реформоване у відповідності до європейських стандартів. Те саме можна сказати і щодо Кримінально-процесуального кодексу 1961 року, на базі якого працюють всі суди. Кримінально-процесуальне законодавство має стати більш сучасним, там мають бути відображені принципи змагальності, принципи і гарантії захисту прав і свобод людини.

Без сумніву, прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності)» є позитивним кроком в напрямку вдосконалення кримінального законодавства. Заміна позбавлення волі за економічні злочини значним розміром штрафу цілком узгоджується з європейською практикою, адже немає жодної необхідності застосовувати таку санкцію як позбавлення волі до осіб, які не є небезпечними для суспільства і не потребують ізоляції. Особи, що скоїли правопорушення в сфері господарської діяльності суспільної небезпеки, вочевидь, не становлять. Тому призначення  такого покарання як позбавлення волі в багатьох випадках не є адекватним до суспільної небезпеки скоєного правопорушення. При призначенні покарання часто не враховується соціальна характеристика особи та обставини вчинення злочину, можливості соціального збереження злочинця та призначення альтернативного виду покарання. Кримінально-правовою наукою, нажаль, не вироблені критерії оцінки суспільної небезпеки злочину та визначення покарання. Крім того, державі немає жодного зиску від того, що підприємці протирають казенні матраци у в’язницях. Багато підприємців-правопорушників і до прийняття  даного Закону успішно уникали тюрем, але гроші сплачені ними як відкуп осідали в кишенях чиновників, а не в державному бюджеті. Запропоновані зміни мають подвійну користь для держави. По-перше з’явиться додаткове джерело наповнення бюджету , а по-друге вільний підприємець продовжить займатися підприємницькою діяльністю, що принесе суспільству лише користь. Економічні збитки, завдані державі, ув’язненим не компенсуються, оскільки він фізично позбавлений можливості заробити кошти та це зробити, перебуваючи у виправній установі.

Більше того,  існує ще безліч аргументів на користь того, щоб не застосувати до осіб, які вчинили економічні злочини, покарання у вигляді позбавлення волі. Крім таких очевидних, як зниження рівня корупції в судових та правоохоронних органах, не варто забувати про боротьбу з рейдерством.  Однією з найбільш популярних рейдерських схем є захоплення чужого бізнесу в той час як підприємець сидить у СІЗО чи відбуває покарання у місцях позбавлення волі за скоєні правопорушення у сфері господарської діяльності. Декриміналізація економічних злочинів має покращити інвестиційний клімат та стимулювати розвиток бізнесу. Одна з головних перешкод розвитку в Україні підприємництва це банальний страх підприємців починати свою діяльність. Цей страх викликаний певними «особливостями» правоохоронної та судової системи України, через що сотні невинних людей опиняються за ґратами.

При перебуванні в ув’язненні протягом тривалого часу засуджені підприємці частково втрачають професійні навички, що може стати на заваді відновлення свого бізнесу після звільнення. Крім того, засуджена людина втрачає зв’язки з родиною, суспільством, натомість, розвивається тюремна субкультура, психічні відхилення які в майбутньому можуть стати причиною рецидивної злочинності чи антисоціальної поведінки. Після звільнення людини з місць позбавлення волі мало в яких роботодавців виникає бажання працевлаштовувати таку особу. Та головне, покарання за правопорушення у сфері господарської діяльності не рідко коштували людям втраченого здоров’я і навіть життя.  Велика кількість засуджених страждає на туберкульоз, СНІД та інші інфекційні захворювання.

Тривале перебування в СІЗО також може коштувати людині втраченого здоров’я.  Законом внесено внесено ряд зміни до КПК України, щодо запобіжних заходів. Позитивною видається заборона застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до осіб, які вперше вчинили злочин, оскільки не секрет, що на сьогодні існує дуже багато випадків «вибивання зізнань».

На останок хотілося б додати, щоб декриміналізація економічних злочинів не перетворилася на легалізацію корупції необхідний ще й і дієвий громадський контроль, в якого буде можливість проведення антикорупційних експертиз рішень і нормативних актів уряду, в якого буде можливість слідкувати за фінансовими потоками окремих галузей економіки та монополіями.