Правник в США – це престижна та соціально впливова професія. В країні з майже 275 мільйонним населенням та 56 юрисдикціями, за різними даними нараховується до 1 мільйону юристів; десятки тисяч майбутніх правників навчаються не менш як в 200 американських правничих школах, з яких близько 50 тисяч щороку допускаються до юридичної практики. Протягом більш як 200–річної історії США, 25 правників стали американськими президентами. Доходи, отримані від надання юридичних послуг в структурі національного доходу, на певному етапі, істотно перевищили доходи провідних галузей промисловості країни.
Правник – це, як правило, особа, допущена до спеціальної організації юрисдикції (штату), що англійською мовою називається bar та, в широкому розумінні, позначає представників юридичної професії колективно, а українською мовою може перекладатися як “судова адвокатура” або “адвокатура”. Тому надалі терміни bar та адвокатура в тексті вживатимуться поперемінно як синоніми. Допуск до адвокатури означає визнання кваліфікації особи як правника з подальшою можливістю стати адвокатом, суддею, прокурором, юрисконсультом, урядовим правником чи представником іншого роду юридичної професії. Іншими словами, допуск до bary – це отримання ліцензії на заняття юридичною практикою у широкому розумінні цього слова або “практикою права” – в оригінальному формулюванні (так буквально перекладається термін practice of law).
Терміни “правник” (lawyer), “адвокат” (attorney), “радник” (counsel) використовуються в США як синоніми та позначають особу, допущену до практики права. Неправникам заборонено займатися практикою права. Правник в США, отримуючи допуск до адвокатури, займається юридичною практикою в різних організаційних формах, надаючи юридичні послуги як поза судами, так і виступаючи представником в судах, однак, тільки в юрисдикції, де його допущено до практики (в тому числі, й у федеральних судах, розташованих на території юрисдикції). Деякі суди високого рангу (як наприклад, Верховний Суд США), мають окремі правила допуску правників.
Кожна юрисдикція США вправі самостійно встановлювати правила допуску до barу. Однак, компетентність та (добрий) характер – є основними вимогами до кандидата, з яких випливають інші, що їх деталізують. Претендент, який не обмежується за ознакою громадянства чи цензу осілості, повинен: досягти певного віку, здобути юридичну освіту, витримати кваліфікаційні адвокатські іспити, пройти процедуру на відповідність характеру та професійної придатності та скласти присягу.
Вступ до адвокатури або отримання статусу так званого “іноземного юридичного консультанта” – основні способи допуску іноземців до юридичної практики в США. Для одних – це є справжньою перевіркою компетентності, що підвищує шанси престижного працевлаштування, для інших – необхідністю, викликаною потребами обслуговування існуючої клієнтури. Вже не так сам факт допуску правників – громадян України до юридичної практики в США, як розвиток такої тенденції – є яскравим підтвердженням живого й практичного інтересу до теми цього матеріалу.
Професія правника сьогодні є однією з найбільш прибуткових американських професій. Так, у 2000 році розміри річних зарплат та доходних часток найманих правників чи співвласників в провідних юридичних фірмах сягали від 125 000 до 3.250.00 доларів США й більше. Втім зарплати суддів конкурентноспроможні у порівнянні з зарплатами приватно-практикуючих правників, деякі правники, особливо громадського сектору, не отримують значних доходів.
У США існують різні способи допуску до юридичної практики: допуск до адвокатури, обмежений допуск до юридичної практики, набуття статусу “іноземного юридичного консультанта”, допуску pro hac vice (дозвіл суду на представництво в суді чи консультації для участі в справі) тощо. Тому поняття “юридична практика” та “адвокатська практика”, у нашому розумінні близькі за значенням, однак нетотожні. В США адвокат – це правник, допущений до адвокатури, що надає йому право на юридичну практику. Тому “адвокатська” практика – це один з видів юридичної практики. Для здійснення юридичної практики іноземний правник може набути статусу „іноземного юридичного консультанта”. Особа ж, допущена до адвокатури (bar) – це не тільки приватно-практикуючий адвокат. Іншими словами, допуск до адвокатури – це ліцензія на заняття й іншими видами юридичної професії.
Для отримання допуску до юридичної практики в США особа має стати членом адвокатури, що діє в кожній юрисдикції. При цьому переклад з англійської мови слова bar як адвокатура не точно передає його значення, оскільки термін bar в широкому значенні, як його розуміють в США та Великобританії, позначає юридичну професію. Допуск до barу надає дозвіл на “практику права”. Іншими словами, вступ до barу – це рубікон, після переходу якого людина вважається правником і може розпочати свою правничу кар’єру. Членами barу – адвокатури є не тільки адвокати, в розумінні представників галузі юридичної професії, це правники в широкому розумінні цього слова – практикуючі правники, судді, прокурори тощо. Тому використовуючи слова bar та адвокатура слід мати на увазі зазначені особливості.
Фактично, вступ до адвокатури – це єдиний повноцінний спосіб отримати допуск до юридичної практики з тим, щоб стати практикуючим правником в США. Кожна юрисдикція самостійно встановлює правила допуску до адвокатури. Допуск до адвокатури юрисдикції надає право юридичної практики в даній юрисдикції та федеральних судах розташованих в юрисдикції. Отже, , якщо адвокатуру вважати організацією, то для отримання допуску до юридичної практики в США особи мають вступати до адвокатури. Крім адвокатури, існують різноманітні добровільні громадські організації правників, які об’єднують правників за різними критеріями для реалізації спільних інтересів. Варто згадати асоціації, що об’єднують правників за етнічними ознаками (наприклад, американських правників українського походження).
Деякі адвокатські асоціації створені для допуску до окремих судів або установ. Наприклад, правник має отримати індивідуальну ліцензію для представництва інтересів у Верховному Суді США, Апеляційному суді США, Податковому суді США, Відомстві США з питань патентів і фірмових знаків. Деякі федеральні судові дистрикти мають спеціальні правила, що передбачають вимоги до кандидатів на допуск до практики в федеральних судах, що знаходяться на території юрисдикції. Як правило, ці вимоги ґрунтуються на п’яти факторах: результати кваліфікаційного іспиту, досвід представництва в суді, освіта задля підвищення кваліфікації, контроль з боку колег й дворівнева адвокатура (юрисдикції та спеціалізована). Кожна юрисдикція може по різному комбінувати ці фактори для встановлення правил допуску.
Наприклад, Відомство США з питань патентів та фірмових знаків (U.S. Patent and Trademark Office) функціонує в якості спеціалізованої асоціації правників, що надає їм ліцензії на здійснення практики в галузі патентного права. Тільки ліцензовані Відомством правники мають право представляти інтереси винахідників. Несанкціоноване представництво заборонено й карається штрафом у розмірі 1 000 доларів США за кожен проступок. Це відомство має делеговане федеральним законодавством право приймати правила та регулювати діяльність патентних правників та представників. Зокрема, воно має власний Кодекс професійної відповідальності та самостійно проводить службові розслідування та дисциплінарні провадження.