Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII (далі – Закон про господарські товариства) взагалі не торкається проблеми товариств з одним учасником. Постає традиційне у таких невизначених ситуаціях запитання: що робити?

Давати рекомендації щодо не врегульованих законом проблем можна лише виходячи з загальних засад цивільного, корпоративного права, керуючись при цьому здоровим глуздом.

Статус ТОВ з одним учасником залежить насамперед від підстав їх утворення. Таких підстав декілька:

• відступлення частки на користь іншого учасника;
• відступлення частки на користь товариства;
• вихід учасника з товариства;
• смерть (ліквідація) учасника;
• виключення учасника.

Відповідно до ст. 53 Закону про господарські товариства, учасник ТОВ за згодою решти учасників може відступити свою частку (або її частину) в статутному фонді ТОВ одному чи кільком учасникам цього ж товариства. Учасник також може відступити свою частку або її частину третім особам, якщо таке право не обмежено установчими документами.

Правовою основою створення ТОВ є установчий договір. Саме в ньому сторони, учасники товариства, фіксують взаємні зобов’язання. Кожен з них є одночасно і боржником, і кредитором. Як боржники учасники зобов’язані сплатити внески до статутного фонду; як кредитори – вони мають право вимагати виконання такого ж обов’язку іншими учасниками. Особливістю цього договору є те, що його мета вважається реалізованою в момент створення товариства, але дія договору не припиняється його виконанням. Після реєстрації товариства установчий договір і надалі регулює відносини між учасниками ТОВ, пов’язані з участю в ньому.

До третьої особи, якій учасник передав свою частку або її частину, одночасно переходять всі права й обов’язки такого учасника. Фактично це є цесією в силу закону.

Що ж відбувається, коли частка передається не третій особі, а іншому учаснику? В цьому випадку боржник і кредитор збігаються в одній особі, що відповідно до ст.219 ЦК України є підставою припинення зобов’язань, передбачених установчим договором.

Таким чином, якщо ТОВ складається з двох учасників, і один з них відступає свою частку на користь другого учасника, відбувається зміна організаційно-правової форми товариства. Воно фактично перетворюється в приватне підприємство. Відповідно до п. 20 Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1998 р. № 740 (далі – Положення про держреєстрацію), суб’єкт підприємницької діяльності в місячний термін з моменту настання зазначених змін подає до державного органу документи для перереєстрації. ТОВ має підтвердити факт опублікування в друкованих ЗМІ інформації про внесені зміни. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що існування товариств, в яких усі частки належать одному учаснику, є легальним протягом одного місяця.

Державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності, який несвоєчасно повідомив про зміну організаційно-правової форми, може бути скасована (п. 33 Положення про держреєстрацію).

Якщо єдиний учасник, який залишився в ТОВ, не прийняв нового учасника й не подав документи на перереєстрацію, державна реєстрація товариства може бути скасована в судовому порядку за позовом органу реєстрації. Припинення товариства не відбувається “автоматично”. На практиці товариства однієї особи можуть існувати досить довго, оскільки органи реєстрації просто не здатні їх відстежити. Крім того, хоч вони й мають право вимагати скасування реєстрації, однак роблять це не часто, оскільки це для них зайва робота. Легше за 5 днів і за плату зареєструвати зміни, подані з порушенням строків, ніж за власні кошти впродовж тривалого часу доводити в господарському суді наявність підстав для скасування державної реєстрації товариства-порушника. До того ж, проблематичним є виконання такого рішення.

Для перереєстрації товариства в приватне підприємство до органу реєстрації подаються такі документи:

1. оригінал свідоцтва про державну реєстрацію товариства;
2. оригінал статуту товариства;
3. оригінал установчого договору товариства;
4. газета з оголошенням про зміну організаційно-правової форми товариства (з зазначенням його коду ЄДРПОУ);
5. два оригінали статуту приватного підприємства та одна його копія (справжність підпису засновника засвідчується нотаріально);
6. реєстраційна картка встановленого зразка;
7. квитанції про сплату реєстраційного збору.

ВІДСТУПЛЕННЯ ЧАСТКИ НА КОРИСТЬ ТОВАРИСТВА

Відповідно до ст. 53 Закону про господарські товариства, частку учасника ТОВ після повного внесення ним вкладу може придбати саме товариство. Цим можна скористатися, коли учасник бажає терміново припинити участь і отримати гроші, не чекаючи закінчення року. Перевагою цього способу є те, що він дозволяє оцінювати частку за домовленістю сторін, тоді як у випадку виходу з товариства частка розраховується за законом.

Питання про придбання товариством частки учасника вирішує вищий орган управління ТОВ.

Правовою формою цієї операції є договір про відступлення частки (зразок наводимо нижче).

В нашому законодавстві ще відсутня норма, яка б передбачала виплату учаснику ТОВ його частки лише за рахунок сум, що перевищують розмір статутного фонду. А отже, виплата можлива за рахунок будь-яких джерел, у тому числі й позичених коштів.

На практиці часто виникає питання, чи потрібно реєструвати зміни до установчих документів у разі придбання частки товариством. Зміст таких змін є приблизно таким:

“... Частки учасників у статутному фонді розподіляються таким чином:

• Копич І.В. – 50% статутного фонду.

Зрозуміло, що це неправильно. Справа в тому, що товариство, яке придбало частку одного з учасників, саме по собі учасником не стає. Ця частка не надає йому жодних прав учасника. Не переходять до нього й права та обов’язки попереднього власника частки. Отже, зміна складу учасників відбувається лише частково: один учасник вибуває, а новий не з’являється.

Установчий договір підписують учасники. Якщо товариство не є учасником самого себе, то воно не може бути стороною установчого договору. Хто ж тоді має підписувати ці зміни? Один-єдиний учасник товариства не може підписати зміни до установчого договору саме тому, що це договір – це угода двох і більше сторін.

Отже, якщо частку учасника придбає товариство, зміни реєструвати не потрібно.

Принципова відмінність цього варіанту від попереднього полягає ось у чому. Один учасник може мати лише одну частку. Вона є неподільною. Якщо частку придбає учасник, він стане єдиним учасником з однією часткою. Якщо ж частку придбає товариство, то й надалі залишаються дві частки – одна за товариством, одна за учасником. Отже, організаційно-правова форма не змінюється, тому перереєстрація не потрібна.

Законодавець розглядає придбання частки самим товариством як захід тимчасовий. ТОВ зобов’язане передати частку іншим учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року. Санкції за недотримання цієї норми закон не визначає. Отже, фактично, товариство може виконати її з простроченням.

ВИХІД УЧАСНИКА З ТОВАРИСТВА

Вихід з товариства – це добровільне одностороннє розірвання установчого договору за ініціативою учасника на заздалегідь визначених умовах. Ці умови містить ст. 54 Закону про господарські товариства, норми якої є імперативними: “правові наслідки виходу, порядок та строки розрахунку з учасником та ін”.

Закон не визначає, що ж відбувається з часткою, яка належала учаснику після проведення з ним розрахунків. Можливі два варіанти.

1. Розмір статутного фонду ТОВ підлягає зменшенню на розмір частки цього учасника. Такий висновок можна зробити, застосувавши за аналогією ст. 55 Закону про господарські товариства. Вона передбачає зменшення статутного фонду, якщо правонаступник (спадкоємець) відмовився від вступу до товариства або товариство відмовило в прийнятті до складу своїх учасників правонаступника (спадкоємця). Таким чином фактично відбувається “погашення” частки.

Численні товариства створюються з мінімальними статутними фондами. Якщо за аналогією застосовувати ст. 55 Закону про господарські товариства, то статутний фонд зменшиться до рівня, нижчого, ніж передбачений законом. І хоч прямої заборони на це ст. 16 Закону про господарські товариства не містить, така ситуація явно не відповідає її духу й самому призначенню статутного фонду.

2. Частка надходить в розпорядження товариства. Тут теж застосовується аналогія, але зі ст. 53 Закону про господарські товариства, яка регламентує відступлення частки. Фактично, якщо при заснуванні товариства внески обмінюються на корпоративні права (частку), то при виході – корпоративні права обмінюються на частку в майні товариства. Особливість виходу з ТОВ полягає в тому, що це відбувається з ініціативи учасника та на визначених законом умовах. Конструкція права на вихід з товариства за смислом дуже близька до права на відступлення частки. Можна навіть сказати, що право на вихід походить із права на відступлення частки. Тому й не дивно, що права на вихід як такого корпоративне законодавство більшості країн не передбачає.

Ефективно врегулювати ці відносини можна шляхом встановлення норми про те, що на вимогу учасника товариство зобов’язане придбати його частку. При цьому учаснику виплачується частина майна товариства, пропорційна його частці, а також здійснюються інші дії відповідно до ст. 54 Закону про господарські товариства.

Отже, вихід з товариства – це різновид відступлення частки на користь товариства на умовах оплати, розмір якої визначається законом, а не домовленістю сторін.

Є всі підстави стверджувати, що у разі виходу учасника з товариства його частка відповідно до закону надходить в розпорядження товариства. В чинному Законі про господарські товариства не вистачає норми про те, що у випадку виходу, виключення учасника чи відмови правонаступника вступити до товариства частка надходить в розпорядження товариства. Тому слід застосовувати за аналогією закону ст. 53 Закону про господарські товариства.

Відповідно до згаданої статті, така частка може перебувати в ТОВ не більше одного року. Вона не дає товариству будь-яких прав і не враховується при визначенні кворуму чи голосуванні. Саме тому збори будуть повноважними незалежно від розміру частки учасника, який вибув.

Трапляється, що один із учасників ТОВ, до складу якого входять двоє учасників, повідомляє про свій вихід. Інший учасник теж не бажає брати участі в товаристві. В цій ситуації, на наш погляд, останній учасник зобов’язаний здійснити ліквідацію товариства. Вийти з нього він не може, оскільки існування ТОВ без учасників неможливе ні з точки зору закону, ні з точки зору суті товариств як об’єднань осіб. Навіть якщо останній учасник і напише заяву про вихід, вона не припинить корпоративних правовідносин, оскільки в силу ст. 48 Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 р. № 1540-VI (далі – ЦК) ця угода є недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.

ПРАВОНАСТУПНИЦТВО ЧАСТКИ УЧАСНИКА

Відповідно до ст. 55 Закону про господарські товариства, при реорганізації юридичної особи – учасника ТОВ, або в зв’язку зі смертю громадянина – учасника ТОВ правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

ЦК передбачає дві черги спадкоємців за законом, однак це не означає, що всі вони можуть претендувати на вступ до ТОВ або виділення частки. Ці права мають лише ті спадкоємці, які прийняли спадщину. Єдиним документом, що підтверджує спадкоємство, є свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 561 ЦК, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям через 6 місяців з дня відкриття спадщини. Воно може бути видане й раніше, якщо державна нотаріальна контора має дані про те, що крім осіб, які заявили про видачу свідоцтва про право на спадщину, інших спадкоємців немає.

Зауважимо, що спадкоємцями слід вважати лише тих осіб, які зазначені в свідоцтві про право на спадщину. Тому ТОВ може приймати рішення щодо прийняття до товариства спадкоємців або про виділення частки спадкодавця лише після того як зацікавлені особи подадуть свідоцтво про право на спадщину.

До вирішення питання про прийняття спадкоємця ТОВ існує в складі одного учасника. Частка померлого учасника надходить в розпорядження товариства.

Якщо спадкоємця прийняли до товариства, змінюється особа в зобов’язанні: спадкоємець змінює померлого учасника.

У випадку відмови ТОВ від прийняття спадкоємця останньому виділяють частку в статутному фонді ТОВ. При цьому розмір статутного фонду товариства має бути зменшеним. Якщо після виділення частки розмір статутного фонду є меншим за мінімальний, решта учасників (частина з них) мають зробити додаткові внески для збільшення статутного фонду до мінімального рівня. Рішення ТОВ про зменшення його статутного фонду набирає чинності не раніш як через три місяці після державної реєстрації й відповідної публікації про це.

ВИКЛЮЧЕННЯ УЧАСНИКА

На відміну від виходу з товариства, виключення завжди має примусовий характер і не залежить від бажання учасника. Воно можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами. Так, відповідно до ст. 64 Закону про господарські товариства (в редакції закону від 7 березня 2002 р.), учасник ТОВ може бути виключений з товариства. Підставою такого виключення є систематичне невиконання (або неналежне виконання) обов’язків, або перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства. Рішення про виключення учасника оформлюється протоколом. За виключення мають проголосувати учасники, які володіють у сукупності більш ніж 50 % загальної кількості голосів учасників ТОВ. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Отже, що виключити можна лише такого учасника, який має частку в розмірі менше ніж 50 % статутного фонду ТОВ.

Частка виключеного учасника надходить в розпорядження товариства.

Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54, 55 Закону про господарські товариства, тобто з учасником проводяться відповідні розрахунки, а статутний фонд зменшується.

УПРАВЛІННЯ ТОВ З ОДНИМ УЧАСНИКОМ

Однією з проблем товариств з одним учасником є проблема управління ТОВ, зокрема проведення зборів учасників. Саме поняття “збори” свідчить про колегіальність цього органу. Один учасник не може “зібратися”. Передбачений законом порядок скликання й проведення зборів (статті 58-62 Закону про господарські товариства) є непридатним до такого випадку.

На практиці пропонують різні виходи: проведення зборів разом з учасником, який виходить, або з особою, яку приймають до товариства. Одним з варіантів є оформлення управлінського рішення не протоколом зборів (як того вимагає закон), а одноосібним розпорядчим документом учасника (наказом, розпорядженням, рішенням).

Отже, ця проблема може вирішуватися по-різному, залежно від того, чи займе новий учасник місце того, який вибув. Якщо єдиний учасник товариства бажає зберегти організаційно-правову форму ТОВ, то протягом 1 місяця з дня вибуття учасника він має прийняти до товариства нового учасника. Збори учасників для цього можна не проводити. “Старий” і “новий” учасники підписують зміни до установчого договору (доцільно викласти його в новій редакції) і затверджують зміни до статуту, які відображають вступ нового учасника. З моменту підписання установчого договору між товариством і новим учасником виникають корпоративні правовідносини.

Якщо єдиний учасник товариства не приймає нового, то відбувається фактична зміна організаційно-правової форми товариства на приватне або дочірнє підприємство (в залежності від того, ким є цей єдиний учасник – фізичною чи юридичною особою). Товариство припиняється шляхом перетворення. Рішення про це приймає єдиний учасник. Якщо це фізична особа, то затвердження статуту приватного підприємства є одночасно й рішенням про припинення товариства, тому протоколу зборів товариства при цьому не потрібно. Якщо учасник - юридична особа, приймається рішення про створення дочірнього підприємства внаслідок перетворення товариства, яке оформлюється відповідним розпорядчим документом цієї юридичної особи.

Якщо в товаристві є лише один учасник, немає потреби проводити збори учасників. Усі питання, віднесені до компетенції зборів, він вирішує без обговорення. При цьому немає значення, чи всі частки належать учаснику, чи одна з них закріплена за товариством – вона все одно “не голосує”.

Разом з тим, закон передбачає питання, вирішення яких належить до виключної компетенції зборів учасників (наприклад, переобрання директора). Як оформити таке рішення? Адже документ, який його фіксує, потрібно надати нотаріусу (для посвідчення справжності підпису директора на картках із зразками підписів), банку та іншим органам.

Найменш проблемний варіант – зафіксувати таке рішення витягом із протоколу зборів учасників. Як голова зборів підписується учасник, як секретар – будь-хто з працівників. Секретар не обов’язково має бути з числа учасників ТОВ. До речі, слід враховувати, що відповідно до ст. 62 Закону про господарські товариства, директор не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.

Так можна фіксувати будь-які рішення, що належать до компетенції зборів учасників.

Складнішим є питання внесенням змін до установчих документів. Проблема в тому, що їх підписують учасники товариства. Один учасник не може підписати зміни до установчого договору. Тому з цієї ситуації можна вийти лише якщо одночасно із внесенням потрібних змін вирішувати питання про вступ другого учасника. Це можна зробити:

1. шляхом відступлення на його користь частки, належної товариству;
2. шляхом відступлення йому частини частки, належної учаснику;
3. шляхом збільшення статутного фонду за рахунок внеску нового учасника.

Узагальнюючи сказане, зазначимо що існує декілька підстав виникнення ТОВ з одним учасником, від яких залежить результат діяльності товариства. Загалом їх можна поділити на дві групи:

1. коли всі частки зосереджуються в одного учасника (відступлення частки на користь іншого учасника), необхідно протягом одного місяця прийняти нового учасника або перереєструвати товариство в приватне підприємство;
2. коли частка учасника, який вибуває, надходить в розпорядження товариства (вихід, виключення, смерть учасника або відступлення частки на користь товариства), частка має бути відчужена протягом одного року іншим учасникам (третім особам).

Запропоновані рекомендації дозволять Вашому ТОВ ефективно функціонувати навіть у складі одного учасника.