Що ж таке форс-мажор, і яка його практична цінність? Це запитання рано чи пізно постає перед кожним, хто розробляє або супроводжує договори. І справді, чи є сенс включати в договори поставки, купівлі-продажу, лізингу, кредиту, підряду та в інші договори положення про форс-мажор? І якщо включати, то що слід вказувати?

Для того, щоб відповісти на поставлені запитання, спробуємо детально з’ясувати які обставини є форс-мажорними. Щоправда, відразу зауважимо, що в цій статті поняття “непереборної сили” й обставини форс-мажору. не ототожнюються До першого традиційно відносять явища природного характеру (землетрус, повінь, пожежі), а друге є ширшим і включає як поняття непереборної сили, так і явища соціального характеру (страйк, війна, тероризм тощо).

ЩО ГОВОРИТЬ ЗАКОНОДАВСТВО

Повного й однозначного визначення терміну форс-мажор, яке можна було б широко використовувати в практичній договірній практиці, в українському законодавстві немає. Його зміст ми можемо визначити, виходячи з різних нормативно-правових актів, в яких він вживається інколи в різних значеннях. Йдеться про те, що поняття форс-мажору має різний об’єм, тобто в нього включаються різні обставин природного та соціального характеру. По – різному визначаються й правові наслідки форс-мажору.

Визначення форс-мажорних обставин містить Закон України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України” від 13 вересня 2001 р. № 2681-III. Там форс-мажорні обставини ототожнюються з обставинами непереборної сили та іншими незалежними від громадян обставинами. Як бачимо, таке водночас просте й об’ємне поняття форс-мажорних обставин дозволяє розуміти під ними навіть волю Всевишнього, що, однак, поки що не підтверджується правозастосовчою практикою.

В законі № 2681 форс-мажорні обставини розглядаються як підстава для невиконання громадянами своїх обов’язків з вивезення тимчасово ввезених товарів, транспортних засобів на митну територію України, повернення або їм спадкоємцям грошової застави, яку вони внесли за такі товари, а також для зупинення деяких процесуальних строків.

Звернемось до іншого нормативно-правового акту — Порядку видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселя (письмового зобов’язання), що видається суб’єктом підприємницької діяльності при здійсненні операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах (Наказ ДПА України від 25 лютого 2002 р. № 83).

В цьому документі форс-мажорні обставини розглядаються як непередбачені та непереборні події, що відбуваються незалежно від волі й бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, пожежа, аварія, паводок, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження й вивантаження, інше стихійне лихо, заборона експорту (імпорту), валютні обмеження або інші обмеження прав власності на сировину чи готову продукцію, в тому числі на їх переміщення, прийняті державою або відповідним державним органом тощо) й призводять до порушення умов укладених контрактів та законодавчих актів.

У вказаному Порядку форс-мажорні обставини, які є причиною втрати чи повного зіпсуття давальницької сировини або готової продукції і факт настання яких засвідчує Торгово-промислова палата України або торгово-промислова палата країни, де сталася втрата чи повне зіпсуття давальницької сировини або готової продукції є підставою для виконання зобов’язання — погашення векселя.

“ДЕТАЛЬНИЙ” ФОРС-МАЖОР

Детального визначення інститут форс-мажору набув у сфері регулювання електроенергетики. Так у Правилах користування електричною енергією, що затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. № 28, форс-мажорні обставини визначені як надзвичайна й непереборна за наявних умов сила, захист від дії якої не передбачає проектна та інша нормативна документація, дію якої неможливо упередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу, дія якої може бути викликана:

— винятковими погодними умовами та стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту);

— непередбаченими ситуаціями, викликаними діями сторони, що не є енергопостачальною організацією і споживачем електроенергії (страйк, локаут, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух);

— умовами, регламентованими державними органами керування, а також пов’язаними з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами й непередбаченими ситуаціями.

Відповідно до п. 9.6 вказаних Правил постачальник електричної енергії за регульованим тарифом не несе відповідальності перед споживачем за обмеження в постачанні електричної енергії понад обумовлених договором обсягів та матеріальні або моральні збитки, що викликані в тому числі й форс-мажорними обставинами (наслідки форс-мажорних обставин підтверджуються відповідним актом). Так само й електропередавальна організація не несе матеріальної відповідальності перед споживачем за обмеження (припинення) постачання електричної енергії, яке викликане форс-мажорними обставинами (п. 8.1.4. Правил користування електричною енергією).

В Договорі між членами оптового ринку електричної енергії України від 15 листопада 1996 р. термін “форс-мажор” розглядається аналогічно — як надзвичайна й непереборна за даних умов сила, дію якої неможливо упередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу і яка є обставиною, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов’язань. Однак відповідно до цього Договору наявність непереборної сили має засвідчити Торгово-промислова палата України.

Всі вказані акти законодавства свідчать про те, що форс-мажорні обставини використовуються як підстава для тимчасового невиконання стороною, на які вплинули такі обставини, свого зобов’язання, а також як підстава для звільнення такої сторони від відповідальності в зв’язку з цими обставинами. Причому в різних актах форс-мажор включає в себе різний об’єм обставин, подій природного та соціального характеру. Неважко помітити, що у вказаних вище актах форс-мажорні обставини використовуються для регулювання публічних відносин.

Отримавши певне уявлення про законодавче регулювання “публічного” інституту форс-мажору, звернемось до можливостей використання “приватного” форс-мажору в договірній практиці, адже жоден акт українського законодавства не позбавляє і не обмежує суб’єктів господарювання в Україні робити це за їх бажанням.

ДОГОВІРНІ МОЖЛИВОСТІ

Сучасний стан українського законодавства, що регулює договірне право, навіть з точки зору наявності в ньому імперативних засад, дозволяє на рівні договорів звільнятися від відповідальності шляхом посилання на об’єктивні обставини, що призвели до неможливості виконання тих чи інших зобов’язань.

Форс мажорною обставиною в договірних відносинах є зовнішня обставина, яку, як правило, не можна передбачити в момент укладання договору, запобігти її виникненню, яку не можна уникнути, або ж попередити її наслідки, і яка не викликана з вини жодної із сторін і створює неможливість виконання договору, його частини або конкретного зобов’язання. При цьому вирішальну роль має той факт, що обставина, яка викликала неможливість виконання положень договору, аби бути визнаною форс-мажорною, тобто такою, що звільняє від відповідальності, повинна бути непередбачуваною в момент укладання договору. Наприклад, обставин форс-мажору не буде, якщо договір укладений стороною в момент, коли їй достовірно відомо про майбутній страйк.

В той же час в договорі можна закріпити за сторонами обов’язок сповістити іншу сторону про перепони і їх вплив на здатність виконувати зобов’язання. Такий обов’язок є цілком виправданим для договірних цілей, де необхідно враховувати інтереси обох сторін, а не лише тієї, яка зазнає дію обставин форс-мажору.

Якщо таке сповіщення однієї сторони про перепони і їх вплив не неможливість виконання нею свого зобов’язання не надійде до іншої сторони в розумний термін після того, як сторона, що не виконала зобов’язання, дізналась або повинна була дізнатись про перепони, вона відповідає за шкоду, що виникла внаслідок ненадання такого повідомлення.

Слід також мати на увазі, що в договорі варто зазначити, що сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, повинна повідомити іншу сторону, як тільки відпаде підстава для звільнення від виконання зобов’язання (застосування відповідальності), тобто як тільки припиниться дія форс-мажорних обставин.

При застосування інституту форс-мажору в договорі слід чітко визначити, що у випадку неможливості виконання як загального порушення договору сторона повинна сповістити іншу про об’єм неможливості виконання договору:

— всього договору (неможливість поставляти товари в зв’язку з пожежею на заводі-виробнику);

— частини договору (неможливість дотримання гарантійних зобов’язань за проданими технічно складними товарами внаслідок викрадення деталей з сервісного центру);

— конкретного зобов’язання або його частини (неможливість здійснити періодичний платіж за договором лізингу).

Повідомлення про неможливість виконання договору внаслідок дії форс-мажорних обставин повинно містити посилання: невиконання договору буде мати постійний чи тимчасовий характер; наявна фізична (викрадення товару) або юридична (арешт рахунку податковою службою, внаслідок чого не може відбутися платіж за проданий товар) перепона для виконання зобов’язання.

Інша сторона договору також не повинна стоїть “осторонь” форс-мажорних обставин. Доцільно закріпити в договорі, що інша сторона, яка не зазнала дії форс-мажорних обставин, на протязі дії вказаних обставин для іншої сторони, не може розірвати договір або анулювати його іншим чином, але може припинити виконання окремих своїх зобов’язань, якщо з суті договору не випливає інше.

Сторона ж, яка не може виконати зобов’язання внаслідок дії форс-мажорних обставин, за загальним правилом, не повинна відшкодовувати збитки, платити штрафи, пеню поки існує ця обставина. Разом з тим така сторона не звільняється від обов’язку сплатити відсотки за кредитним договором.

Якщо підстави для звільнення від відповідальності продовжують існувати за межами конкретного, передбаченого в угоді терміну, або триває за межами розумного строку, кожна зі сторін може набувати право на розірвання договору.

І останнє. Найчастіше сторони в договорах обмежуються стандартними умовами щодо виконання зобов’язань, відповідальності, за настання форс-мажорних обставин. До того ж, як правило, положення про форс-мажор в договори або взагалі не включають, використовуючи розпливчасте формулювання “відповідальність сторін визначається законодавством”, або ж обмежуються загальним положенням про те, що форс-мажор є обставиною, яка звільняє сторону від виконання своїх зобов’язань і відповідальності. Зрозуміло, що такі фрази є аж занадто загальними. Лише чітке й детальне врегулювання в договорах інституту форс-мажору дозволить сторонам в майбутньому уникнути багатьох проблем, пов’язаних з об’єктивними ризиками.