Нью-Йорк. Жодна юрисдикція в США не приваблює до себе іноземних правників так, як це робить штат Нью-Йорк — абсолютний фаворит, з яким може позмагатися тільки Каліфорнія. Про це красномовно свідчить статистика: за даними Американської асоціації правників (the American Bar Association) у період з 1996 по 2000 р. 10169 випускників іноземних правничих шкіл складали кваліфікаційний іспит на право заняття юридичною практикою у штаті Нью-Йорк (1996 р. – 1480; 1997 р. – 1706; 1998 р. – 2047; 1999 р. – 2287; 2000 р. – 2649). Для порівняння: кількість бажаючих іноземних правників отримати таке право в інших юрисдикціях часом обчислюється одиницями.

Не стали виключенням українські правники – громадяни України). На хвилі зростання зацікавленості нового покоління українських правників у вивченні «американського права», зросла кількість українських правників, які не прагнучи до еміграції, не тільки закінчили повний чи магістерський курс навчання в американських правничих школах, а й поставили собі за мету стати «американськими правниками». Абсолютна більшість таких правників надає перевагу штату Нью-Йорк.

Точна кількість таких «українсько – нью-йоркських» правників достовірно невідома. Ані Асоціація правників штату Нью-Йорк, а ні Рада екзаменаторів штату не вправі надавати таких даних. Водночас будь-хто вправі перевірити статус будь-якого «нью-йоркського правника» в реєстрі правників штату, розмішеному у вигляді пошукової системи за ім’ям правника на інтернет-сайті судових органів штату (www.courts.state.ny.us).

За неофіційними, але перевіреними автором даними, в період з 1996 по 2002 р. не менше двадцяти шести українців претендували на отримання права на заняття юридичною практикою в штаті Нью-Йорк, складаючи відповідний іспит, і тільки одиниці – в інших юрисдикціях. За цей період не менше п’ятнадцяти громадян України отримали сертифікат на заняття юридичною практикою в штаті Нью-Йорк; ще шестеро успішно склали кваліфікаційний іспит штату (в тому числі четверо — влітку 2002 р.), але ще не виконали всіх формальності. Цього року також кілька українських правників готуються до складання відповідних кваліфікаційних іспитів.

Загальні вимоги. Нью-Йорк, на відміну від більшості інших юрисдикцій у США, законодавчо врегульовує відносини в сфері юридичної професії. Безпосередньо регулюють цю сферу органи судової влади. «Судове регулювання» юридичної професії здійснює найвища судова інстанція юрисдикції, якою є Апеляційний суд штату, а також безпосередньо судова інстанція середньої ланки – Верховний суд штату Нью-Йорк, а саме його підрозділи – апеляційні департаменти.

Процедуру набуття права на заняття юридичною практикою в штаті Нью-Йорк регулює § 53 Закону штату «Про судочинство» й ч. 520 Правил Апеляційного суду стосовно допуску правників та юридичних консультантів до практики. Відповідно до розділу 520.1 Правил, «особа має допускатися до практики права в судах штату Нью-Йорк тільки на підставі наказу апеляційного департаменту Верховного суду й за умови виконання цих правил».

Правила детально виписують вимоги до заявників, які претендують на отримання права на заняття юридичною практикою в штаті Нью-Йорк (далі – заявників). Заявник має досягти віку більше ніж 21 рік, одержати відповідний професійно-освітній рівень підготовки, успішно скласти кваліфікаційні іспити, відповідати вимогам про професійну придатність і скласти присягу (ствердження) про дотримання Конституції й законів США та штату Нью-Йорк.

Оскільки більшість заявників-іноземців не одержали базової юридичної освіти в США, виконання вимог про професійно-освітню підготовку є основною передумовою для допущення до складання кваліфікаційного іспиту. Виконання такої вимоги можливе шляхом виконання однієї з таких чотирьох кваліфікаційних умов:

1. закінчення акредитованої Американською асоціацією правників або департаментом у справах освіти штату Нью-Йорк правничої школи в США;
2. закінчення курсу навчання в правничій школі в США та практики в «юридичному офісі» (так зване «учнівство»), що в сукупності має складати п’ять років. При цьому, заявник мав а) розпочати «вивчення права» після 18 років, б) навчатися не менше одного року на стаціонарній формі навчання (чи такий самий час на заочній формі) в акредитованій правничій школі, а також) «вивчати право» у «юридичному офісі» (наприклад, юридичній фірмі), розташованому в штаті Нью-Йорк під наставництвом правника сертифікованого для практики у штаті Нью-Йорк;
3. закінчення курсу навчання в акредитованій правничій школі в одній з американських юрисдикцій й отримання права на заняття юридичною практикою в найвищому суді такої юрисдикції та наявності п’яти років стажу юридичної практики за останніх сім років до моменту подачі заяви;
4. «вивчення права» закордоном за умови, що заявник закінчив курс навчання в акредитованій правничій школі в іноземній країні, правова система якої базується англійському загальному праві. Якщо правова система такої країни базується на інших засадах, то заявник для допущення до складання кваліфікаційного іспиту штату, має закінчити курс навчання обсягом не менше 20 кредитних годин з «правничих дисциплін» в акредитованій правничій школі в США, і зокрема, вивчити «два фундаментальні курси з американського права».

Зазвичай абсолютна більшість українських правників допускається до складання кваліфікаційних іспитів у штаті Нью-Йорк за умови виконання четвертої вищезазначеної умови. На практиці це виглядає так. Випускник акредитованого для підготовки спеціалістів зі спеціальності „правознавство” навчального закладу в Україні закінчує курс навчання в акредитованій правничій школі в США обсягом не менше 20 кредитних годин з правових дисциплін (як правило, це магістратура), й за умови виконання інших вимог допускається до складання кваліфікаційного іспиту в штаті Нью-Йорк на право заняття юридичною практикою. Фактично вже за чотирнадцять місяців з моменту початку навчання в США український правник може стати і, як підтверджує практика, таки стає повноправним «нью-йоркським правником». У процесі реалізації цього плану, основним «випробуванням» є успішне складення кваліфікаційних іспитів.

Кваліфікаційні правничі іспити. Такі іспити виконують функцію «захисту громадськості» шляхом перевірки «професійної компетентності» кандидатів у правники й відтак недопущення професійно непридатних до «практики права» кандидатів. Заявник — випускник правничої школи, в тому числі й іноземної, для отримання права на заняття юридичною практикою в штаті Нью-Йорк, має скласти кваліфікаційні іспити. Вимога про складання кваліфікаційного іспиту може не поширюватися на тих правників, які мають право на заняття юридичною практикою в інших юрисдикціях США або тих, які мають на меті одноразово представити інтереси клієнта в судових інстанціях штату. Адмініструє кваліфікаційні іспити Рада екзаменаторів штату Нью-Йорк (the New York State Board of Law Examiners), склад якої призначає судова інстанція штату.

Кваліфікаційні правничі іспити, в широкому розумінні складаються з двох типів письмових іспитів, – «мультиштатового іспиту з (питань) професійної відповідальності» (the Multistate Professional Responsibility Examination; далі – MPRE) і так званого «правничого іспиту штату Нью-Йорк» (the New York State Bar Examination; далі – NYSBE), який в свою чергу складається з кількох одночасно адміністрованих тестів. Формат кваліфікаційних іспитів можна узагальнити так.

Формат кваліфікаційних правничих іспитів штату Нью-Йорк в т. ч. MPRE

Кожне з двохсот завдань на МВЕ та п’ятдесяти завдань «нью-йоркської частини» іспиту як частини NYSBE, складається з фактологічної фабули (справи), питання й чотирьох альтернативних відповідей, з яких кандидат має вибрати тільки одну — ту, яка найкраще відповідає на поставлене запитання. Відповідь має даватися у відповідності до «загального правила» (норми права, яка діє у більшості юрисдикцій) – у випадку MBE, та згідно з нью-йоркським правом – у випадку багатоваріантних завдань «нью-йоркської частини» іспиту.

Кожне есе-завдання «нью-йоркської частини» складається з фактологічної фабули та ряду запитань з предметів, які входять до структури іспиту. Це класична частина іспиту, яку, що цікаво, в порядку експерименту в лютому 2003 р., дозволять готувати на персональних комп’ютерах (самим заявникам, які зареєструвалися на іспит серед перших). Крім неї, в 2002 р. до структури нью-йоркського іспиту було включено MPT. Цей тест має на меті перевірку практичних навичок заявника, перед яким стоїть завдання вирішити конкретне практичне питання, для чого йому надається ряд джерельних документів.

Тільки успішне складення заявником кваліфікаційних правничих іспитів є «доброю» запорукою для можливості розпочати професійну кар’єру. Якщо успішне складенні MPRE не є особливою трудністю, то складання NYSBE – це найсерйозніше випробування для усіх заявників, і особливо іноземних. Процес підготовки до іспиту, його складання, очікування та отримання результату — винятково драматичний і явно потребує окремого викладу. Цей іспит по праву вважають одним із найскладніших професійних іспитів у світі, про що яскраво свідчить статистика успішності заявників.

Статистика успішності заявників за результатами
правничого іспиту штату Нью-Йорк у 1996-2002 рр.
Джерело: New York State Board of Law Examiners

Заявники ще під час навчання визначаються з юрисдикцією, де вони планують «практикувати право», а отже визначають яке право вивчати (в частині права юрисдикції). Оскільки заяви на допуск до іспиту необхідно подавати завчасно, випускники зазвичай до закінчення правничої школи отримують інформацію про допущення до складання іспиту.

Для підготовки до іспиту переважна більшість випускників відвідують шести-семи тижневі комерційні підготовчі курси, інші підготовчі заняття, часом готуються самостійно або в групах. Іспит змушує заявників познайомитися з правом юрисдикції, де вони розпочати практику. Фактично кожна американська правнича школа готує випускників з тим, щоб вони могли практикувати право в будь-якій юрисдикції, акцентуючи увагу на набутті універсально необхідних для практики навичок і вмінь, радше ніж на засвоєнні права конкретної юрисдикції (таке однак не виключається). Натомість підготовчі курси допомагають заявникам вивчити право й засвоїти спеціальні вміння й навички, необхідні для успішної здачі іспиту (й для подальшої «практики права»).

Цей іспит для багатьох заявників стає першим іспитом, перевірятиме який буде стороння особа (наприклад, не професор правничої школи). Оцінювання іспиту є складним процесом. Заявник для успішного складення правничого іспиту штату Нью-Йорк має набрати 660 з 1000 можливих балів. Відповіді на есе оцінюються відповідно до наперед визначеної оцінювальної формули в формі «загальних балів». Загальна кількість правильних відповідей у тесті багатоваріантних завдань «нью-йоркської частини» іспиту складає кількість «загальних балів» цієї частини. Те саме стосується кількості правильних відповідей на MBE. Далі, за допомогою затвердженої процедури – так званого «психометричного масштабування», «загальні бали» кожної з чотирьох частин іспиту переводяться у «масштабовані бали».

Відповідна вартість кожної частини іспиту є такою: 50 % за письмову частину (40 % за есе та 10 % за MPT), 10 % – за багатоваріантні завдання «нью-йоркської частини» та 40 % за MBE. Оскільки не встановлюється прохідний бал для кожної частини іспиту, заявник може отримати більше балів на рахунок однієї з частин. Результат іспиту виводиться шляхом співставлення остаточного зваженого масштабованого балу заявника з прохідним балом 660. Есе заявника, який набрав від 650 до 669 балів, перевіряються заново. Рішення про остаточний загальний бал не підлягає апеляції.

Вимоги стосовно результатів кваліфікаційних іспитів, необхідних для сертифікації до практики, постійно підвищуються. Після підвищення прохідного балу на MPRE та запровадження нової частини іспиту – MPT, невдовзі слід очікувати підвищення рівня прохідного балу для іспиту загалом. Наприкінці 2002 р. Рада екзаменаторів завершила вивчення питання та публічну дискусію на предмет підвищення встановленого в 1977 р. прохідного балу. «Скромне», за словами Ради, підвищення прохідного балу з 660 до 675 балів, пояснюється необхідністю «підтримувати високий рівень професійної компетентності в штаті Нью-Йорк та виконувати функцію захисту громадськості з допомогою правничого іспиту». Проведене дослідження показало, що більшість юрисдикцій мають вищий прохідний бал на кваліфікаційних іспитах, ніж штат Нью-Йорк. Відтак, беручи до уваги змістовну складність іспиту, після впровадження згаданої зміни (за рішенням Апеляційного суду штату), слід очікувати зниження відсотку заявників, які успішно склали кваліфікаційний іспит у штаті Нью-Йорк.

Професійна придатність. Заявник для отримання права на заняття юридичною практикою, має не тільки володіти відповідними знаннями та навичками, але й мати «нормальний моральний характер» – добру репутацію, реноме. Доведення наявності такого характеру покладається на заявника й перевіряється спеціально призначеною Апеляційним департаментом Верховного суду штату Комісією в справах професійної придатності, яка адмініструє спеціальну процедуру «перевірки» його репутації, поведінки до моменту сертифікації до практики.

Метою перевірки характеру й придатності кандидата є захист громадськості та системи правосуддя. За загальним правилом, процес сертифікації правника до практики не вважається закінченим, якщо проведено тільки перевірку мінімальної компетентності заявника. Інтересом громадськості є отримання гарантії її сподівань на те, що особи, яких сертифіковано до «практики права», заслуговують на довіру тих, інтереси кого вони покликані захищати. У цьому зв’язку, американське право передбачає положення, згідно з яким кандидату на статус правника можуть відмовити в наданні права на заняття юридичною практикою, якщо такий не має «нормального морального характеру».

Рада екзаменаторів невдовзі після іспиту направляє до Верховного суду штату списки заявників, які складали правничий кваліфікаційний іспит штату. Згодом Верховний суд в особі одного з юридичних департаментів, до яких «приписані» заявники, надсилає їм бланки вступних заяв і документів. Це робиться наперед за для того, щоб заявники ще до отримання результатів іспиту подали необхідні документи, і тим самим прискорили проходження погоджувальної процедури. Всі ці документи мають бути подані протягом трьох років після отримання заявником листа Ради про успішне складення іспиту. На основі цих документів Комісія з питань професійної придатності вивчає питання про відповідність характеру, професійну придатність заявника й вирішує рекомендувати чи не рекомендувати заявника для сертифікації до «практики права» в штаті.

Прийняття присяги, членство в Асоціації та решта формальностей. Після того, як Комісія з питань професійної придатності вивчила справу заявника, останнього запрошують на співбесіду. Загалом, співбесіда, яка відбувається у формі запитань-відповідей, носить формальний характер. Після співбесіди, в той самий день кожен затверджений для подальшої сертифікації заявник задля набуття права на заняття «практикою права» в штаті Нью-Йорк, має скласти присягу, урочисто обіцяючи дотримуватися Конституції та законів США й штату Нью-Йорк. Прийняття нових правників до правництва штату відбувається в урочистій обстановці.

«Нью-йоркські правники» об’єднуються в добровільні організації (які слід відрізняти від поняття «правництва» (bar)). Однією з таких організацій є Асоціація правників штату Нью-Йорк (the New York State Bar Association). Асоціація, яка створена в 1877 р., є найстарішою та найбільшою (на рівні юрисдикції) добровільною організацією правників у США. Вона переймається справами сприяння розвитку права, освідчити та інформування представників правничої професії та громадськості тощо. Більше 70000 правників, які представляють кожне місто та графство штату є членами Асоціації. Свого часу членами Асоціації були Президенти США Г. Клівленд та Ч. А. Артур, голова Верховного суду США Ч. Е. Х’юз та багато інших видатних і визнаних на національному та міжнародному рівнях представників американської юридичної професії.

Члени Асоціації сплачуються членські внески. Новоспечені «нью-йоркські правники» не сплачують вступного внеску. Всі інші члени Асоціації сплачують членські внески в залежності від т. зв. «класу» (на визначення якого впливає дата сертифікації до практики) та резидентського статусу. Резиденти (особи, які проживають або працюють у штаті Нью-Йорк) сплачують залежно від «класу» від 70 дол. США до 400 дол. США, нерезиденти – від 70 дол. США до 200 дол. США. Чимало іноземних правників – «нью-йоркських правників» підпадається під статус нерезидента. Цей статус також кваліфікує їх як звільнених від виконання вимог про обов’язкове «підвищення кваліфікації» шляхом додаткової освіти. Це однак не позбавляє їх статусу повноправного «нью-йоркського» правника.

На закінчення згадаємо про ще один аспект. Українські правники, набувши статусу «нью-йоркського правники», мають дотримуватися правил «професійної етики та відповідальності», встановлених у США. Відтак у разі порушення таким українським правником правил «професійної етики та відповідальності», його може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з вимогами та процедурами, чинними в штаті Нью-Йорк. Резюмуючи викладене, відзначимо, що більшість українських правників, які стають «нью-йоркськими правниками», повертається до України для продовження розвитку своєї професійної кар’єри.