Досвід, підкріплений практикою!









Видавнича організація «Юстініан»


на першу сторінку

карта сайту

зворотній зв'язок







Пошук по сайту




» перша сторінка » юридичний журнал » #9/2003 » Чепелюк Марина - Угода про нерозголошення конфіденційної інформації
Юридичний журнал


#9/2003



Фахівець з юридичних питань АКБ "Райффайзенбанк Україна"
Київ

Угода про нерозголошення конфіденційної інформації



Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі – Закон про інформацію) визначає два види інформації з обмеженим доступом – конфіденційну і таємну.

До конфіденційної інформації належать відомості, що знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Таємна інформація – це інформація, яка містить відомості, що становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.

Прикладом таємної інформації є банківська таємниця – інформація щодо діяльності й фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати клієнту матеріальної чи моральної шкоди (ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121-III). Таким чином, відомості, що становлять банківську таємницю, визначає закон. Він також визначає порядок розкриття банківської таємниці. Особи, винні у розголошенні банківської таємниці несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Ознакам таємної інформації відповідає також комерційна таємниця підприємства. Загальний перелік відомостей, що можуть бути віднесені до комерційної таємниці, наведений у Законі України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р. № 887-XII (далі – Закон про підприємства). Це можуть бути відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, а також порядок їх захисту визначає керівник підприємства. Відомості, що не можуть становити комерційну таємницю, визначає Кабінет Міністрів України (ч. 2. ст. 30 Закону про підприємства).

Виходячи з визначення, наведеного в Законі про інформацію, фізична або юридична особа – власник інформації, що знаходиться в її володінні, користуванні або розпорядженні на законних підставах має право на власний розсуд віднести зазначену інформацію до конфіденційної та встановити режим її використання, поширення.

У практиці господарської діяльності юридичних осіб досить часто виникає необхідність в отриманні послуг, для надання яких виконавець має одержати від замовника певну інформацію, обробити її та надати висновки. Це може бути анкетування персоналу з метою визначення ефективності управління та необхідності проведення тренінгів, змін в організаційній структурі, надання аудиторських послуг (для їх надання аудитори використовують не лише звітність підприємства, а й первинну документацію), надання послуг з підбору персоналу, рекламних послуг тощо. Крім того, інформація, яка надається для використанння з метою отримання певних послуг, досить часто придбається за оплатними угодами (є предметом купівлі-продажу, результатом надання платних послуг – маркетингового, статистичного дослідження, опитування тощо), а отже, крім «абстрактної» комерційної вартості має «фактичну» вартість придбання.

Таким чином, підприємство має бути зацікавленим не лише в нерозголошенні конфіденційної інформації, а й у її невикористанні особою, якій вона надається у зв’язку з отриманням певних послуг.

Саме тому вважаємо, що досить дієвим механізмом забезпечення нерозголошення конфіденційної інформації та її невикористання може бути угода, в якій визначатиметься перелік конфіденційної інформації; обов’язки отримувача конфіденційної інформації; коло осіб, на яких поширюються вимоги угоди, термін її дії, відповідальність за порушення умов угоди тощо.

Отже, наводимо приклад такої угоди між комерційними підприємствами. Зазначимо також, що спроби врегулювати питання забезпечення конфіденційності інформації, здійснювали й державні органи. Так, Фонд державного майна України 3 листопада 1997 р. наказом № 1195 затвердив типовий договір про конфіденційність наданої інформації про ВАТ.



Угода про нерозголошення конфіденційної інформації

м. Київ 1 вересня 2003 р.

ТОВ «А», яке в подальшому іменується Сторона 1, в особі директора Іванова Івана Івановича, який діє на підставі статуту, з однієї сторони, та

ЗАТ «Б», яке у подальшому іменується Сторона 2, в особі голови правління Іванова Петра Івановича, який діє нa підставі статуту, з іншої сторони, які спільно іменуються «Сторони», уклали цю угоду (далі - Угода) про таке:

  1. У зв’язку з участю Сторони 2 у тендері, що проводиться Стороною 1, зазначена нижче інформація визначається Сторонами як «Конфіденційна інформація», а саме:
    • будь-яка тендерна документація;
    • результати маркетингових досліджень, проведених Стороною 1;
    • стратегічне позиціонування Сторони 1;
    • будь-які рекламні матеріали, що можуть додатково надаватися Стороною 1.
  2. Підписанням цієї Угоди Сторона 2 бере на себе зобов’язання протягом всього терміну дії цієї Угоди та протягом п’яти наступних років після припинення дії цієї Угоди:

    а) визначити перелік осіб з числа співробітників Сторони 2, які мають доступ до Конфіденційної інформації, з метою виконання умов тендеру, що проводиться Стороною 1, та довести зазначений перелік до відома Сторони 1 у письмовій формі;

    б) забезпечувати нерозголошення будь-яким третім особам Конфіденційної інформації, як вона визначена в цій Угоді, не надавати, не продавати та не відчужувати в будь-який інший спосіб платно чи безоплатно зазначену Конфіденційну інформацію, а також не використовувати надану Стороною 1 згідно з цією Угодою Конфіденційну інформацію в будь-який інший спосіб, ніж для участі в тендері, що проводиться Стороною 1;

    в) негайно, після отримання письмової вимоги Сторони 1, повернути Стороні 1 Конфіденційну інформацію та не залишати в себе жодних копій (у тому числі й електронних), відтворень чи витягів із документів, що визначені як Конфіденційна інформація;

    г) не допускати несанкціонованого доступу до Конфіденційної інформації неуповноважених осіб з числа співробітників Сторони 2, а також третіх осіб – внаслідок незабезпечення належної схоронності Конфіденційної інформації, невжиття інших заходів щодо обмеження доступу до Конфіденційної інформації, які Сторона 2 мала б вжити для виконання умов цієї Угоди.

  3. Вимоги, зазначені в п. 2 цієї Угоди, поширюються на всіх співробітників Сторони 2, залучених нею для виконання умов тендеру, що проводиться Стороною 1, та/або які у зв’язку зі своїми функціональними обов’язками мають доступ до Конфіденційної інформації.
  4. Якщо для виконання умов тендеру Сторона 2 залучає осіб, які не перебувають з нею в трудових відносинах (на умовах договору підряду, авторських договорів тощо), вимоги п. 2 цієї Угоди поширюються на таких залучених осіб.
  5. Сторона 2 зобов’язана довести вимоги цієї Угоди до осіб, зазначених у пунктах 3 та 4 цієї Угоди.
  6. Сторона 2 має право надати Конфіденційну інформацію виключно у випадках, передбачених чинним законодавством України, – на письмовий запит належної форми, надісланий уповноваженими державними органами. Про кожний випадок отримання запиту на розкриття Конфіденційної інформації Сторона 2 негайно (протягом не більш ніж 24 годин) повідомляє Сторону 1 у письмовій формі.
  7. Не отримання Стороною 2 перемоги в тендері не звільняє її від зобов’язань щодо нерозголошення Конфіденційної інформації, не змінює та не припиняє для Сторони 2 зобов’язань, встановлених цією Угодою.
  8. За порушення вимог пунктів 1-6 цієї Угоди Сторона 2 в повному обсязі відшкодовує Стороні 1 усі збитки, завдані таким порушенням.
  9. Усі суперечки, що виникають між Сторонами у зв’язку з цією Угодою, розглядаються в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
  10. Ця Угода може бути змінена або розірвана у випадках та в порядку, передбачених чинним законодавством України.
  11. Ця Угода є повним і точним відображенням волевиявлення Сторін.
  12. Ця Угода набуває чинності з дати її підписання обома Сторонами і є чинною до оголошення Стороною 1 переможця за тендером, а також протягом п’яти наступних років після цього.
  13. Угода складена у двох автентичних примірниках рівної юридичної сили, по одному примірнику для кожної зі Сторін.
Сторона 1
ТОВ «А»
Україна
м. Київ-001, вул. Б.Хмельницького, 2
б/р 26001111112222 в АБ «ААА»,
МФО 300000
код ЄДРПОУ 22222222

_____________________
Директор Іванов І.І.

Сторона 2
ЗАТ «Б»
Україна
м. Київ-001, вул. Б.Хмельницького, 1
б/р 26001111111112 в АБ «ЛЛЛ»,
МФО 300111
код ЄДРПОУ 33333333

______________________
Голова правління Іванов П.І.






Як Ви оцінюєте цю статтю?     








Початок розділу
Про журнал
Останній номер
Автори
Архів
Розміщення реклами
Для авторів
Передплата
Гостьова книга














Версія для друку







Розміщення реклами




Дізнайтесь про умови розміщення реклами в «Юридичному журналі», «Юридичній газеті», в книжках та на сайті видавництва.







сайт створено студією      ~~  <*))><  ~      fishdesign


© 2002-2014 Видавнича організація «Юстініан»




04050, м. Київ вул. Герцена, 17-25, оф. 91
(м. Київ, 04053, а/с №39)

тел.: (044) 230-01-73, 230-01-74

e-mail: info@justinian.com.ua



· Як нас знайти
· Контакти







{sape_links}